А почалося все так...

         З точки А (Києва) і точки Б (Тернополя) виїхали два “буси” повні  моряків-cумівців.  Зустрілися у селі Денеші поблизу Житомира. Тут оглянули руїни палацу родини Терещенків та поганяли лапанки. Наступна зупинка – гребля  на Тетереві та оглядини скель поблизу ріки. Як годиться, перед всяким ділом має бути молитва. І повезли ми свої душі у Тригорський монастир. Там нас радісно зустрів тутешній монах, який кожного поблагословив і подарував по іконці Тригорської Божої Матері. Непомітно день підбігав до обіду і час було в'язати плоти. Зайнялися ми цим ділом на березі Тетерева у селі Левків. До двох годин зайняли помпування суден та ритуал обіду. Повні сил та натхнення всілися на човни (рафти та катамарани) і «пішли за водою». Спритність рук і здоровий апетит, весняна течія та попутній вітер гнали флотилію з неймовірною швидкістю.

         Вечеря. Слово варте абзацу, а коли це сумівська вечеря то варто не один день щиро гребсти… Несправедливим буде не згадати про сумівські забавки. Як традиція, новачки «бігали лісом», а потім гуртом «грати слона». Слон виявився, незважаючи на широту вагових категорій, напрочуд витривалим (семінар ратників!).

         Ранок. День другий. Під веселий свист вставанка та по-справжньому ратницька руханка. Сніданок і на весла. Тішило, що близько понад річкою розкинулися села. Це дало можливість «в живу» познайомитися з особливостями устрою поліських сіл та розгромити футбольну команду м.Коростишів (7-8 класів) з рахунком 3:0 на їхню користь… Обід на березі поблизу греблі. На ніч зупинилися на протилежному березі від села Городське. Розбиття табору. Вечірня трапеза та посиденьки біля вогню.

         Друга ніч видалася теплішою,а на ранок політував сніжок. Склавши речі, виходимо на воду і беремо курс на Радомишль. Коли на горизонті з'явилося місто, в повітрі відчувся характерний пивний запах, який явно додав сил.

         До букви (слова), сплавлялось 20 персон. Представники Київського, Хмельницького, Тернопільського та Львівського осередків.

         Сплав вдався, а хто не взяв участь хай моцно завидують, бо справа варта уваги. 

         ОСЬ!

Вова (Притула) зі Львова