«Свято Старого Нового року (Василя), яке відзначаємо 14 січня, має свої особливі традиції. Так, зранку оселі засівають посівальники. Вечір напередодні Василя називають Щедрим, і від Святвечора він відрізняється насамперед тим, що під час вечері можна вживати і скоромні страви. 13 січня за християнським календарем відзначають і день преподобної  Меланії», - розповідає голова осередку подр.Вікторія Коляда.

Однією із самобутніх українських традицій, яка збереглася і практикується досі, є водіння Меланки. Однак варто зауважити, що якщо вертепи, які ходять від хати до хати в часі Різдвяних свят ще можна побачити, то гурти рядженої молоді з Меланкою зустрічаються значно рідше.

Саме тому тернопільські сумівці вирішили принести радість до сумівських родин та долучитися до збереження народних традицій, інсценізувавши обрядове дійство.

Почесна роль головного  персонажа – Маланки – дісталася другу Володимиру Кульчицькому, який на один вечір «розбавив» свій повсякденний одяг, вбравшися у строкату спідницю, зелену хустину, червоні коралі та здобув навички користування косметикою (як згодом зазначив сам, «навчився губи з заплющеними очима малювати»).

Коза – один із центральних персонажів дійства – теж була неперевершеною. Всі свої дії вона виконувала сумлінно та з великим театральним натхненням. За виготовлення ж маски – козячої голови – слід подякувати др.Андрію Пушкарю, який також виконував роль повстанця..

Безперечно, всі дійові особи Маланки ретельно підготувалися до дійства, однак особливої уваги заслуговує Кіт, роль якого виконував наймолодший учасник – Максимко Пушкар. Котик відразу привертав увагу господарів і майстерно випрошував у ґаздинь гостинці.