Кожного року підготовка таборів починається ще з осені попереднього року, та навіть така завчасна підготовка не рятує від сюрпризів. Життя в дусі СУМівського гасла «Бог і Україна» та бажання таборувати виявилось сильнішим за будь-які перешкоди, тож наприкінці липня відпочинкова база «Ровесник», що на Львівщині, в затишній прохолоді лісу серед міцних дубів та струнких сосен гостинно прийняла майже 90 сумівців з усіх куточків України, а також із США та Франції.
Гарним рушієм виховно-відпочинкового табору став вишкіл «Чуєш, сурми грають?!», що відбувся за тиждень до приїзду юнацтва. Активний робочий ритм вишколу став можливим, не в останню чергу, завдяки дружній, майже домашній атмосфері, яка була досягнута вечірніми програмами, грою «Таємний друг», спортивними іграми, а також вечірніми свічками. Вже наприкінці вишкільного табору виховники та впорядники демонстрували здобуті знання презентаціями майбутніх гутірок для юнацтва. Тут кожен міг побачити свої і чужі помилки та сильні сторони, а відтак зробити потрібні висновки. Загалом, вишкіл видався надзвичайно насиченим і заледве вмістився у відведений на нього часовий проміжок. Своїми враженнями про вишкільний табір «Чуєш, сурми грають?!» ділиться Лідія Фісунова, яка на таборі була виховницею найстаршого рою дівчат «Вовчиці»:
«Гартуйсь!
Майже 20 років я вчу дітей, а от з 23 по 29 липня сама вчилася у творчій Майстерні, яку називають вишкіл, що відбувся на Львівщині цього літа. Якби хто-небудь з наших викладачів попросив мене в перший день занять назвати слова з асоціативного ряду, що починаються зі слова «само», я б, не думаючи, «на автоматі» відповіла: самоосвіта, самореалізація і самоаналіз. А от за шість днів вишколу я змінила площину своїх бачень. Мені до душі стали слова: самоцвіти, самокат, самоскид. Чому так? Бо мене протягом тижня вчили бути креативною. Команда вишкільного табору, а це подруга Віра Гайдамаха, подруга Неля Лавріненко, подруга Христя Бігун, подруга Іванка Прусак, брат Вінкентій, допомогли змобілізуватися і навчили мене створювати новий продукт. Вони генерували дрібні ідеї, а я і мої друзі виховники комбінували їх в непередбачувані розробки.
На таборі я була готова передавати знання і формувати вміння в юнацтва, а Команда навчила мене створювати для них тільки алгоритм дій, який би забезпечив розгорнення творчого процесу та активізував творчий потенціал кожного СУМівця. Нас налаштували працювати з дітьми в діалозі, тобто бути дітям друзями, помічниками, співіснувати з ними на рівних.
У ритмі вишкільних днів нам судилося вести обговорення наріжних проблем суспільного і родинного виховання дітей, ми переглянули інтерактивні методи роботи з юнацтвом, були глибоко збентежені гутірками подруги Нелі про дітей з вадами психологічного та інтелектуального розвитку.
Команда запустила колесо нашої роботи з високої позиції, створила всі умови для згуртованості колективу виховників та впорядників, а потім на практиці (саме на таборі) в процесі спільної миследіяльності та особистісних вимірів ми знайшли нові підходи в роботі з молоддю.
nbsp; Дякую за творчу атмосферу на гутірках та позитивний психологічний клімат на вишколі, а також за нетрадиційний навчальний процес під назвою «Майстерня від Команди з великої літери».
Подруга Лідія Фісунова
Тельманівський осередок
Завдяки вишкільному табору, виховники і впорядники зустрічали юнацтво у «бойовій готовності», залишивши позаду власні страхи і брак досвіду. Таборові будні традиційно розпочались зі знайомства, урочистої збірки-відкриття та представлення осередків. Найскладніше (а може і навпаки, найпростіше) було представляти свій осередок киянам, адже їх була переважна більшість. Загалом, вечірні програми на таборі були цікавими і насиченими. Найбільш творчими виявились старші рої дівчат. Суттєвими недоліками вечірніх програм були відсутність освітлення на стадіоні, де вони проводились, та неймовірна кількість комарів. Але останньому годі й дивуватись, адже база «Ровесник» знаходиться поблизу села Комарів.
Темою цьогорічного табору були Закони Юнацтва. Таким чином, юнацтво мало змогу краще усвідомити основні риси і чесноти сумівця на прикладі видатних постатей українського народу, власними добрими справами, а також через різноманітні ігри та завдання.
Після пообідової тиші байдикувати юнацтву не випадало нагоди, адже стільки всього робили: співали, грали у футбол, волейбол, теренові ігри, плавали у басейні, малювали писанки, і навіть будували кораблі – майже справжні! Два тижні табору виявились надзвичайно насиченими, а отже промайнули дуже швидко. Прощатись було сумно, але чим сумніше розставання – тим більш радісна наступна зустріч! Спогади про виховницько-відпочинковий табір «Калиновий цвіт» грітимуть серця юнацтва і дружинників холодними і дощовими осінніми днями. Для тих же, кому не пощастило потрапити на цьогорічний табір, пропонуємо прочитати враження сумівців:
«Гартуйсь!
Час пливе швидко, його не зупинити, не впіймати. Вже осінь. А влітку 30 липня -11 серпня в с. Комарів Сокальського району Львівської області відбувся СУМівський табір, на якому я побувала. І залишилося багато емоцій та вражень, якими хотілось би поділитися.
Достеменно я не знала, що мене чекає на таборі, адже сюди я потрапила вперше. А життя любить дивувати. Приємна несподіванка – я стала одним цілим з цікавими, талановитими та небайдужими молодими людьми, моїми колегами по виховно-впорядницькому складу.
Команда табору запропонувала нам цікаву програму. Розробляючи гутірки для юнацтва, ми долали інформаційні перешкоди, і це лише надихало нас до сміливих проголошень та креативних підходів.
Мені пощастило працювати зі старшим юнацтвом, дівчатками 16-17 років. Разом ми шукали відповіді на питання, які стояли перед нами в тематичній площині, захоплювалися постатями, готували номери для вечірніх програм, грали в ігри, багато сміялися, а найбільше – спілкувалися, ділилися найсокровеннішим. Працювати сподобалося, а найголовніше, що в процесі співпраці я отримала відповідь на одне питання: які громадяни потрібні новій Україні? Тепер я знаю, що це – розумні, свідомі, відверті й неодмінно – безмежно щирі діти, якими є юні СУМівці.
Таборовики розлетілись по домівках, але враження, енергетика, тепло, душевність – незабутні. А ще є світлини, на які не можна дивитися без усмішки, і слова, які хочеться голосно-голосно прокричати, щоб їх усюди, де живуть СУМівці, почули: «Гартуйсь!»
Подруга Лідія Фісунова
Тельманівський осередок
«Кажуть, що серпень – це як вечір недільного дня: наче ще й канікули, але і до навчання уже й недалечко. Однак, щороку останній літній місяць для всіх СУМівців – найкращий та найвеселіший час, нагода побачити старих друзів з усіх куточків України та й не тільки, дізнатись щось нове та познайомитись з цікавими людьми. Цьогорічний серпень не став виключенням – тепла погода, мальовнича місцина, насичена програма та ще ціла купа всього якнайкращого та найдивовижнішого, що можна очікувати від літа.
На відпочинковій базі «Ровесник», що неподалік від міста Червоноград на Львівщині, ще точно ніколи не бачили таких галасливих дівчисьок та хлопчисьок, які починали свій день з руханки, співання молитви та гімну, сумлінно вчились (чи намагались вчитись) у першій половині дня та активно відпочивали/співали/майстрували в пообідовий час. А що вже й казати про вечірні програми, які збирали на стадіоні усіх бажаючих!
Як і на кожному СУМівському таборі, не обійшлося без усіляких пригод та несподіванок: старше юнацтво мали мандрівку з ночівлею у наметах під ясними зорями та під дзижчання комарів, молодше юнацтво – розглядали гігантських птахів на страусиній фермі, когось вкусила оса (а когось – і не раз), а кількість витраченої на побиті коліна зеленки рахували літрами
Розваги – розвагами, а серйозних справ також вистачало: гутірки про Закони Юнацтва як для СЮ, так і для МЮ, щоденна катехизація, вивчення пісень та підготовка завдань. Не обминуло й цьогорічних таборовиків випробування на міцність – День Таборовика. Звісно, не усім вдавалось втихомирити юнацтво чи дружинників на гутірках та на ручних роботах, зате тематичним балом «Сільський гламур» насолодились усі.
Табір, який закінчується сльозами на очах юнацтва – точно вдався. І попри те, що сучасні технології дозволяють почуватись близько один до одного навіть на різних континентах – усі плакали, обіймались та обіцяли писати один одному, обмінюючись іменами та номерами у соціальних мережах.
І хоча вже за вікном осінь, школярі пішли до школи, а студенти – до вишів, спогади про табір ще дуже живі та яскраві!
До зустрічі наступного літа на СУМівському таборі!»
Подруга Леся Голик
Тернопільський осередок
«Гартуйсь!
Ось і знову промайнули два тижні виховно-відпочинкових таборів у вихорі жартів, позитиву, ігор, пісень, гутірок, збірок, нових знайомств, катехизацій, вечірніх програм!
Дуже вдалою і насиченою цього року була програма, завдяки якій, як завжди, не було жодної вільної хвилинки, що дуже дисциплінує. На гутірках було дуже цікаво, бо від нас не вимагали академічних дискусій з купою незрозумілих термінів. Тому на них ми плідно працювали, вивчаючи закони старшого юнацтва на прикладі патріотичного життя видатних постатей. Але була певна незручність, що закони йшли не послідовно, не за порядком.
Вечірні програми хоч і були складені нами нашвидкуруч в останні хвилини, та були виконані пре-пречудово, пре-прекрасно: було і смішно, і повчально, і романтично, і лірично, і літературно.
А Команду і виховно-впорядницький склад кращих нам не відшукати, якщо навіть по світу зі свічкою блукати!
Ну а мандрівку нам не зіпсували ні комарі кусючі, ні тумани густющі, ні ночі холоднючі! І це тішить!
Живу тільки цими спогадами і з нетерпінням чекаю чергового таборового літа!
Гартуйсь!»
Подруга Мар’яна Фісунова
Тельманівський осередок
Насамкінець, варто подякувати тим, без кого не було б можливості тепер ділитися такими теплими і яскравими спогадами, а саме – таборовій комісії, інструкторам вишкільного та виховницького таборів, команді та виховникам і впорядникам, які цього року зголосились як ніколи вчасно.
