6 жовтня у Києві відбувся літературно-музичний вечір «Вірші і бутерброди». Захід був ініційований Міжосередковою дружиною культурників та Київською міською організацією Спілки Української Молоді в Україні.

    Ідея проведення подібного вечора давно витала у повітрі. Осінь – пора поезії. А якщо поєднати її з музикою, романтикою, на яку зайняті київські сумівці не дуже мають часу, усе це доповнити смачними канапками, то вийдуть чудові поетично-музичні посиденьки під дивною назвою «Вірші і бутерброди».

    Захід зібрав півтора десятка дуже різних людей, але коли відбулося знайомство, то виявилося, що багатьох поєднує література – когось Ремарк, когось Маркес, а когось вірші Грицька Чубая.

    Розпочав музичну частину вечора відомий у мистецьких колах бард Олексій Бик, який заспівав під гітару. Філософія і гумор – це те, що присутнє в його піснях і що усім до вподоби. Пісенька про маленького чорного котика, який вірить «в безкінечну рибу й абсолютну ковбасу» і «філософ і поет» страшенно усім сподобалась. Як і решта пісень – смішних, серйозних і просто гарних.

    Поетка Юлія Скорода презентувала свої нові твори, які увійдуть у її першу поетичну збірку, що має вийти незабаром у видавництві «Крок». Усі мали можливість оцінити еротику її віршів, які часто мали кумедне закінчення. Як висловився хтось із гостей вечора, така поезія цікава, вона розбиває стереотипи про те, що вірші мають бути неодмінно нудні і ні про що, навпаки, вони пробуджують інтерес до сучасної літератури.

    Іванна Голуб’юк скористалася правами модератора вечора і теж почитала свої вірші, а також ознайомила присутніх з кількома поезіями сучасного українського поета Василя Махна, який зараз проживає у Нью-Йорку. «Козак Ямайка» Юрія Андруховича і вірш Павла Вольвача «Жив би в якихось Заліщиках, чи, може десь в Теребовлі…» якось вдало передали настрій, який панує у Києві, і тому, мабуть, так позитивно були сприйняті.

    Книга поезії Грицька Чубая «Плач Єремії» уже стала раритетом, її дуже важко знайти у продажу, бо тираж давно закінчився. І тому, коли Оленка Подобєд-Франківська її відкрила, шанувальники творчості Чубая були в захваті. Чого тільки варта його Балад про любов з першого погляду, яка складається всього із двох рядків «у вечірньому трамваї / така світанкова дівчина»?!

    Катя Симчич почитала свою улюблену Ліну Костенко, а Максим Міленко зіграв на гітарі лімерики – короткі смішні віршики, в основі яких лежить обігравання нісенітниці. Такі віршики вперше з’явилися у Великобританії в 19-му столітті, вони легкі і смішні, бо ніби про щось, але й ні про що. Не тільки дещо цікаве про лімерики дізналися гості вечора, а ще й про історію виникнення білих віршів і про те, що вони не притаманні українській мові, яка дуже милозвучна і може обійтися без них, адже рим вистачить на усіх.

    «Вертеп» Чубая завершив поетичну частину вечора. Так-так, той самий, «світ – вертеп, -кажу я з гіркотою…». А музична частина вилилась у гру на гітарі двох Максимів – Кобєлєва і Міленка – і пригадування улюблених пісень – народних та авторських.

    До наступних зустрічей!

    Іванна Кобєлєва