У селі Грибовиця, що на Волині, мешкає ветеран УПА Мандик Хасман. Він народився у 1929 році, у єврейській родині, в галицькому місті Дрогобич. Батьки Хасмана: Жисік та Кренці були розстріляні нацистами влітку 1942 року. Тоді ж німці знищили й двох рідних братів Мандика: Іцика та Ідола. Мандик не хоче в деталях згадувати цього драматичного дня, розповідаючи коротко, як приречених на смерть розстрілювали і закопували на очах інших, котрі чекали своєї черги. Виконавці брудної роботи, періодично зупинялися для перепочинку і додаткового натхнення у вигляді алкоголю. Під час такої перерви дванадцятилітній Мандик вирішив утекти, при цьому прихопив з собою молодшого дев'ятилітнього брата Савіка та двоюрідну сестру Кайлі. На питання чи страшно йому було у момент втечі відповідає просто: "Ні, просто жити дуже хотілося".
Голодні, втомлені діти чотири дні блукали лісами, поки вийшли до залізниці. Далі сіли на потяг і подалися на північ, на Волинь. Тут переховувалися в українських родинах. Мандик мешкав у селі Біличі спочатку у сім'ї Василя Киця, згодом у Сергія Кропивця. Тоді Мандик охрестився і став Володимиром, прибравши собі нове прізвище - Дмитренко.
Однак невдовзі німці зробили спробу вивезти малолітнього Мандика на примусові роботи до Німеччини. Хлопець тікає в ліс та потрапляє до українського підпілля. «Все найліпше, що було у моєму житті – пов’язане з українською партизанкою. Такого братерського та теплого відношення до себе я не знав більше ніде», - розповідає пан Хасман, - «скажімо, сотенний Хома, в якого я був фірманом, ставився до мене як до рідного сина».
У 1945 р. Мандик, разом з декількома іншими повстанцями, потрапляє у засідку. Кулеметна черга, випущена з автомату енкеведиста, перебила йому обидві ноги.
Після важкого поранення єврею, який служив в УПА, судилося пройти нелегкий шлях від арешту та катувань до служби в радянській армії на Далекому сході.
На старість пан Хасман втратив ліву ногу – її ампутували через хворобу. Декілька років він пересувався в позиченому інвалідному візочку. Мріяв про свій, власний. Члени Спілки Української Молоді в Україні дізнались про славетного бандерівця та вирішили придбати для нього візок.
«Вже чекаю на весну, коли я зможу виїхати на двір у візочку, котрий отримав в дар від молодих націоналістів. Дякую вам хлопці та дівчата», - сказав старий повстанець, гордо проводжаючи гостей.
Принагідно дякуємо СУМівцям, які відгукнулися на ініціативу та склали пожертву на інвалідний візок:
родина Юрченків (200 грн)
родина Гайдамах (200 грн)
Олександр Семирга (200 грн)
родина Євтушків (200 грн)
Світлана Вербова (200 грн)
Мирослав Симчич (200 грн)
Юрій Цвіркун (200 грн)
Тетяна Теріковська (100 грн)
родина Ягунів (50 грн)
Олег Слабоспицький (50 грн)
Павло Подобєд (50 грн)
Олена Подобєд-Франківська (50 грн)
Тетяна Тарнагродська (50 грн)
Олька Пітулей (30 грн)
Іринка Горак (20 грн)
Іванка Кобєлєва (10 грн)
Дякуємо прихильникам організації, які також долучились до акції:
Анонімно (110 грн)
Іван Парнікоза (100 грн)
Брунатне Ведмежа (50 грн)
Денис Антіпов (20 грн)
Окрему подяку за надану підтримку висловлюємо пані Катерині Ющенко та співробітникам телеканалу ТВі.
