"Чи знаєте ви, що писанка (від слова "писати") – не просто символ Великодня, а лист, повідомлення і побажання іншій людині?..." Саме з цих слів почалася розповідь писанкарки – пані Люби Ктіторової, майстра народного прикладного мистецтва України, до всіх бажаючих розписувати писанки, які зібралися у церкві св. Василя 13 квітня 2003 року на дні писанки КМО СУМ в Україні. А аматорів писанкарства зібралося добряче: це і рій молодшого юнацтва "Соколи", і рої старшого юнацтва "Придніпровські чайки", "Сіроманці", і дружинники, і гості віком від 7 до 107, як писалося у запрошенні на свято. Пані Люба розповідала всім про знаки-символи на писанках і запропонувала написати свою писанку-повідомлення.

... Загорілися свічки, у приміщенні солодко запахло воском і всі схилилися над своїми майбутніми писанками... А за деякий час усі дивувалися з диво-риб на писанках "Соколів", сорока кутів на писанках дівчат з рою "Придніпровські чайки" і з абстрактних малюнків хлопців з рою "Сіроманці".

День непомітно підходив до свого завершення. А деякі завзяті писанкарі казали: "Ну ще трішки... Я ще одну писанку хочу написати..." Напишете! До Великодня залишилося два тижні. А поки що подякуймо пані Любі за науку і братам-василіанам за гостинність.