Людям, які звикли проводити свою відпустку, канікули,... цивілізовано (по різних там пенсіонатах, санаторія,.. в селі у бабусі) цю статтю читати буде тяжко, бо мабуть не зрозуміють. Отже моя розповідь про те, як відбувся мандрівний табір "Холодноярськими стежками імені В.Чучупаки".



  Наша мандрівка почалась з урочистого відкриття табору в місті Сміла, біля пам'ятника Б.Хмельницькому. Далі ми вирушили до с.Суботова. Там ми походиши по гетьманському маєтку, відвідавши церкву (її зображення на 5-ти гривнях). Надвечір були ми вже на місці нашого таборування - околиці с.Красельцеве. З трьох сторін наші намети оточував ліс, з четвертої - сад. Тому,... перебоїв з яблуками в нас не було :) 

  Наступного дня, ми пішли покупатись до озера, але!!!... найшли лише... давно пересохлу і вже заросшу кущами калюжу. Однак похід через ліс усім сподобався. На все життя запам'ятаю, що бродити по лісу без футболки категорично забороно - кліщі!!!, щоб їх усіх... Вечером того ж дня відбувся чемпіонат з футболу. По результатам післяматчевих пенальті збірна юнацтва перемогла збірну команди. Нагородження відбувалось на збірці - "Живчик" та мінералка.

  Третій день запам'ятався мандрівкою до Мотроненого монастиря та місця стародавнього скіфського поселення, їх валів і ровів. І що головне - там ловив Jeans!:)

  Четвертого дня друг програмовий повів нас до 1000 літнього дуба Максима Залізняка, що на хуторі Буда, - найстарішого дерева у Східній Європі. Кажуть, що хто до нього притулиться - отримає силу на весь рік. Мабуть, це правда, інакше, як... (про це пізніше розповім). Від 1000 літнього Дуба гарненько через ліс ми прийшли до "Чудових" ставків, де і гарненько покупались. По дорозі до табору ми також завітали в місцевий сільський магазин - як-не-як але всі були безмежньо від цього щасливі!!!
  П'ятого дня, ще з самого ранку - "О, сюрприз, та сюрприз!!!" - ми вирушаємо з табору і йдемо пішки зі всіма своїми речами і всім провіантом та господарчими речами. Якраз саме в цьому місці і почалась "романтика" мандрівного життя - на нас чекав перехід аж до с.Грушівка, а це 25 км.! Тому саме це, напевне, найнезабутніша подія табору. А загалом, чим довша була дорога і важчий наплічник, тим приємніше було сидіти ввечері з друзями біля ватри за горнятком чаю, а потім занурившись в спальний мішок - заснути з думкою: "Капець!     25 км!"

  Ранком шостого дня ми вже налаштувались до продовження нашого переходу аж до Кам'янки, і що головне енергії здавалось якраз вистачить, і харчів теж ясна річ. Але по нас приїхали буси і ми вже поїхали до Сміли. А пообідавши в кафе, ми закрили табір.



  Ще на початку таборування, наш програмовий, в перервах між розповідями про те як оберігатись і боротись з кліщами, просив, щоб ми додому привезли з табору повні наплічники хорошого настрою. Я впевнена, що всі ми виконали його прохання на 100%.

  стаття подруги Світлани Тертиці
фото друга Романа Ковальчука