За що люблю серйозних людей, так це за традиції. Бо з люди – віддзеркалення народів, до яких мають честь належати. І чим багатші традиції у народу, тим він є більше народом. Бо не добробут визначає ідентифікацію людей, а саме пам’ять про традиції, їх збереження та дотримання.

    СУМівці, як частина українського народу безсумнівно дотримуються різноманітних традицій. Так, 16 січня Київський осередок святкував Маланки та Василя. Свято традиційне в Україні, і уже традиційне в осередку, бо проходить другий рік поспіль. Не змінними залишились і інші речі, як то відкритість свята, до якого могли долучитись всі охочі, навіть не СУМівці, так, господарі свята радо вітали гостей з Вінниці; місце проведення свята – музей Івана Гончара, що гостинно прочинив для нас свої двері; загальноосередковий характер свята, на якому були присутні як дружинники, так і юнацтво, яке показувало свої таланти в колядуванні та віншуванні. Традиційним був і пишний стіл, з численними наїдками та напоями. Була розіграна сценка водіння кози, що має сприяти добробуту господарів дому і всіх присутніх.

    Ну і не можна не згадати тих, хто додав святу особливого колориту – народні музики. Хлопці не тільки грали та співали, але й показували танців. Бо ж не всі пам’ятають танці, які танцювались нашими предками. Але по виразам обличчя як танцюючих, так і тих, хто спостерігав, мушу відзначити, що ці танці подобаються усім.

    Свято закінчилось, але дух свята залишився з нами.

    І, користуючись нагодою, хочу всіх запросити на наступне осредекове свято, яке відбудеться 14 лютого в традиційному місці – музей Івана Гончара, і буде приурочене Стрітенню та запустам. Приходьте та приїжджайте, на наших святкуваннях нудно не буває.

Козу водив завжди ваш, друг Денис Степанов