Павло Шандрук народився 28 лютого 1889 року у селі Борсуки на Кременеччині (нині Тернопільська обл.). Військове звання - Генерал-хорунжий Армії УНР.

     Закінчив Ніженський Історико-філологічний інститут князя Безбородька (1911) й Олексіївську Військову Школу у Москві (1913). Учасник Першої світової війни у ранзі штабс-капітана.

     В Армії УНР з 1917 до 1920; з квітня 1920 командир бриґади Третьої Залізної Дивізії, Генерал-хорунжий. З кінця 1920 року у Польщі. З 1938 контрактовий старшина польської армії, у 1938 році закінчив Польову Академію Генерального Штабу; у польсько-німецькій війні командир 29 польової бриґади.

     Наприкінці 1944 року очолив Український Національний Комітет, призначений його президією (з 1945) командувачем Української Національної Армії, до складу якої увійшла Дивізія СС Галичина (Перша Українська Дивізія). По війні на еміґрації в Німеччині і (з 1949) у США.

     Автор праць з найновішої історії української армії українською, польською і англійською мовами; серед них «Українсько-московська війна в 1920 р. в документах» (1933), «Arms of Valor» (Нью-Йорк 1959).

     У 1965 р. став кавалером ордену Virtuti Militari. Помер у Трентоні.