Мандрівка до міста-музею
Переяслава-Хмельницького
Мало не забулися поділитися враженнями від чергової мандрівки до міста-музею Переяслава-Хмельницького.
Тож, усім, хто не був із нами в Переяславі, повідомляємо: там, як завжди, цікаво. Щоразу, коли відвідуєш це місто, відкриваєш для себе щось нове. І байдуже, що ці музеї бачив уже не раз, але знову і знову завмираєш від величі Вознесенського собору і серце стискається від побаченої у ньому панорами Великої вітчизняної... Стискається від жалю за Святинею, яку збезчестили десятки років тому і так вона і стоїть: велична і мовчазна. «Мовчить собор...», - мимоволі згадується класик.
Але цього разу ми навіть не заходили в середину собору – зовні він кращий. Зате побували у новозбудованій церкві Різдва Богородиці і навіть освятили там вербу. Після чого юнацтво з неабиякою насолодою хльоскало старших і примовляло: «Не я б’ю, верба б’є...»
Відвідали також залишки церкви, у якій Богдан Хмельницький із козацтвом складав присягу на вірність московському цареві. Якщо хто не знає, то нині там музей українського костюму.
 Та найбільше сподобалося дітям у музеї Григорія Сковороди, колишньому колегіумі, де викладав піїтику мандрівний філософ. А весь секрет у тому, що трапився нам бандурист, який заспівав кілька пісень Сковороди, а також інших народних пісень. Приворожив цей пан юнацтво так, що не можливо було звідти їх забрати. Та й самим не хотілося іти із затишного подвір’я колишнього храму науки.
До музею під відкритим небом так і не дісталися. Освячення верби та концерт зайняли трохи часу... Але і то добре. Буде нагода завітати сюди ще раз.
Подруга Людмила Юрченко |
