Починався один із зимових вечорів, коли люди поспішали додому після своїх справ.
У суботу, 12 грудня київські сумівці зібралися в дружньому колі на відзначення свята Андрія. В теплій атмосфері панувала романтична налаштованість, якийсь особливий спокій і душевна доброта. Відчувалось прагнення збагатити одне-одного. Дуже приємно, що в цей вечір всі забули про свої повсякденні турботи і дали себе занурити в дійство. Відчувалася гармонія з Собою, як унікальною особистістю, що репрезентує свій етнос, свою національну ментальність.
І це не дивно. Свято святого Андрія Первозваного має глибокі дохристиянські корені. До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевилно, ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".
На цьому святі сумівці зуміли доторкнутися до обрядів, яким тисячі років. І вийшло це класно. Хто забуде із тих, хто був на цьому святі ворожіння над іменами, коли кожній дівчині випадали зовсім невідомі імена? Чи хто забуде обряд кусання Калити, який у кожного виходив надзвичайно оригінально? І, звісна річ, ніхто не забуде (принаймні до наступного святкування) смачнючі вареники, які приготували друг Денис Степанов та друг Евген Сьомака, за що ми їм дякуємо. Можливо, секрет їх смаку в тому, що вони готувались з любовю в душі.
Суперцікавий сценарій цього свята був придуманий подругою Мариною Бондаренко, яка не пожаліла для цього півночі!
І ,взагалі, молодцями були всі учасники цього свята, бо саме завдяки нам був відтворений неповторний дух цього свята. Тож нехай і надалі збережеться чистота сумівських сердець!
З повагою і любов’ю друг Максим Капля
