16.11-18.11.2007 р.Б.

Добре, що це вже традиція. Це дружня, як звучало у Заздрості, навіть родинна зустріч. Зустріч, найприємніша, і водночас вишкіл, дуже ідейний, потрібний, практичний і інтенсивний. Як казав Свят, тих, хто тут вдруге, можна впізнати по змінному взутті :. Маю щастя до них належати. І маю щастя бути не єдиним представником Франківського осередку вже на цьому вишколі. Тут все особливе. І майже все, як минулого разу. Прохасько пише, що не буває двічі однаково добре. Нехай тоді буде майже однаково - все таки минулого року були в осені, а тепер бавилися в сніжки. І тепер мали більше днів і ночей. Більше друзів. Та сама кімната при музеї і монастирі. Село Заздрість - місце народження патріарха Йосипа Сліпого, і на подвір'ї його хати зведений музей, де й проходить вишкіл. Та ж кімната, лише більше присутності. Цього разу приїхали перші, адже до Тернополя вже не заїздили, то йшли від траси між засніжених дерев і полів, до теплого і світлого місця й чекали з обіймами наших друзів. Вечірні знайомство, гутірка і вечірня молитва в каплиці. Далі традиційна і водночас нетрадиційна мафія разом. Розмови, а потім - гайда зі стрічками усім снитися. Ранок наповнений гутірками - про правди дружинниками СУМ, дуже цікаві і справді сумівські. Цього разу трапези не лежали лише на Вуду і Мар'яні, яка, на жаль, не розділила з нами цьогорічну Заздрість, усі ми готували сніданки, обіди й вечері. Настанова від Вуду була одна - готувати з Любов'ю. Замість пообідової тиші - слон, сніжки і "виховник-виховник, юнацтво подай" у засніженому полі. По гутірках і дружній дискусії, яка перетекла у вечірню програму - вже традиційний літературний вечір. Зі мною знову "Лексикон таємних знань" Прохаська і Іванчині вірші, знову бібліотека з чорними шкіряними меблями. І, не зважаючи на холодні батареї, незимна ніч. Як будильник - передчасний від'їзд друзів, щось таки має залишитись до наступного разу - нехай це будуть нічні балачки під батареєю на каріматі в коридорі, коли вона буде тепліша, чи на дивані, коли його перенесуть на те місце, де палили свічку. Спільна служба в сільській церкві, екскурсія музеєм й приготування обіду, трішки гутірок. По святковій збірці - прямо додому, а не до Файного міста. Зате закарпатською фурою.
Ось така вона - справжня казка на ймення Заздрість

пд. Оля

...Уже сутеніло. Вказівник засвідчував, що до села залишилося 5 км. Ліворуч ми залишили цвинтар, а попереду лише пряма дорога, обмежена деревами, які захищали від рвучкого вітру. 200 м і дівки роблять привал і мають перекуску, сирок "Хохланд" і домашні канапки. Далі був міні автостоп, місцевий дядечко-таксист нам зупинився і підкинув в центр села.
Приємним залишається момент нашого потрапляння до монастиря:Прибули першими і мали можливість всіх зустріти, а це ж так приємно!!!
В нашу, не досить велику кімнатку, почали долинати голоси. Знайомі обличчя, рукопотискання і обійми і звісно нові знайомства (Гриць, Любця-сестричка Юльці, Люда).
Далі усе було вже за порядком денним: знайомство, яке мабуть вперше тривало так довго, кожен з нас відповідав за інше "особисте" життя. А ще, знайомство, воно було настільки символічне, як і наша організація::ми сиділи у замкненому колі в присутності Бога. Перша гутірка, настільки ідейна і глибока, а саме про гасло "Бог і Україна".
Настання ночі:
Мафія:
Чаювання і пряме включення "Вашого радіо":
Сни, наразі певно хороші:, які залишили по собі ще й стрічки:



Ранок Дня Студента :-) почався з заглядання у віконце, де серед темноти, снігу і дерев жевріла лампадка, так далеко-далеко:
Мали службу:
Гутірки
Гра в сніжки:Виховник - виховник юнацтво подай:
Гутірки:
Вечір поезії:
Загадка-відгадка:
І мафія до 6 години ранку:це тільки витривалі залишилися:


Служба Божа!!!
Гутірка:
Роз'їзд!!!
По дорозі потрапилися хороші хлопці з Тячева:

Власне для когось це був вишкіл, для когось випробування, для когось ідея, для когось чин, а для декого самопізнання через призму друзів!!!

пд. Тася