У вас був варіант проведення вихідних? Більшість, впевнена, провела його на городі - саджаючи, копаючи, і навіть підгортаючи те, що виросло.
У моїх друзів був інший варіант - поїхати в Уніж. І в мене також. Не просто відпочити, а побути волонтером.
Що це - Уніж? Уніж - село Городенківського району. 120 мешканців, 40 хат, церква. Магазину немає. Транспорт рідко ходить. А ще Уніж - унікальна місцевість, близькість усіх західних областей, чудова природа, річка, сад. І в першу чергу - це територія форматності "Кузня", будівництво якої тут здійснюється, - це платформа для тих, хто хоче і може реалізовувати вагомі українські проекти. В майбутньому - це сучасний молодіжний центр.
Першою масштабною акцією "Кузні" був Фестиваль українського формату "Уніж" (27-29 червня 2008 р. Б.), в програмі якого були майстерня з ковальства, інтерактивні майстерні з малювання (розмалюй тризуб своїм відчуттям і сприйняттям України, велетенське полотнище на паркані, різні об'єми і форми тризубів - і безумовна любов до України) і дискусійні клуби, де обговорювалися питання сучасної української літератури. Тут вагомою була підтримка Юрія Андруховича, який зацікавив розгорнутою відповіддю на питання: "Що таке українська книжка? Життя її чи на межі зникнення?" Дві з половиною години спекотного дня не відпускав увагу майстер слова. А ще молоді поети: "Ніж" - це їхня назва. "Ніж" - це літературна майстерня, що об'єднує наймолодше літературне покоління, не проводячи стильової та ідеологічної дискримінації.
А з 6-ї вечора - концерти! Кого тут не було - всі зірки і всі відразу: "Amalgamma", "Fakultet", "Хорта", "Рура", "Sмарагda", "Ot Vinta", "Мартові", "Квітень руїн", "Роллікс", "Абздольц", "Пропала грамота", "Тінь сонця", "Гайдамаки", "Ті, що падають вгору", "Мандариновий рай", "Королівські зайці", "Nameless", "Брем Стокер", "Перкалаба". До зірки можна було доторкнутись, і з зіркою можна було порозмовляти, автограф взяти - і виявити, що це чудові і щирі, прості файні українські хлопці, а не зірки!
Ні злива, ні блискавки з громом не стали перешкодою концерту в останній день. На другий день концерту теж була оказія і ведучий втратив голос. Але заміна неймовірна - Сашко Положинський веде концерт. Його вміння жартувати і саме так подавати своїх друзів- музикантів - це щось! На третій день - інший ведучий, Сашко Лірник. Ця особа теж вартує уваги: це ввечері на концерті він - ведучий, а в день - казкар. Не просто казкар, а майстер казкового дійства. Сама побувала в персонажах його казок.
Уніж - це не просто фестиваль. Уніж - це більше, ніж фестиваль. Те, що було минулого року тут - це надновий спалах. Хтось помітив, а хтось - ні Це "експериментальний майданчик, перша лоївка українського суспільного ренесансу". Молоді люди, свідомі українці різних поколінь, еліта - поети, письменники, композитори, співаки, художники, бізнесмени:всі ті, кому болить і не байдуже своє українське, чисельно зібралися тут. Заради чого?
"Конструктивна дія, щоденна робота, постійна жертва часу, грошей і зусиль на втілення в життя тих ідей, за які загинули мільйони українців та яких зреклися мільйони малоросів, - ось що таке справжній патріотизм." говорить Владислав Кириченко, директор мистецької агенції "Наш формат"
Цим сказано все.
Проте, чимало треба вкласти сюди праці. Залучити коштів. Залучити людей.
І ці дні ми були тут. З друзями з Івано-Франківського осередку СУМ в Україні - Олею Пітулей та Сашком Черновим, з 1 по 3 травня. Працювали (будівництво, міні-город, вантажні, покрівельні роботи, кухня). Усього - 20 осіб, географія широка - Київ, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Калуш.
Та була не лише робота. Моє особисте відкриття (чула і бачила вперше) - Тарас Читинський. Виконання пісень. Гітара. Надзвичайно талановита людина, щира, емоційно відкрита. До 3 ночі в п'ятницю, напевне, 30 пісень прозвучало. У всіх - своя історія. Всі дивно, чудно українські, десь віднайдені. І знайшли своє звучання в голосі, в музиці Тараса. Вразила найбільше пісенна історія про ту чайку, що вивела чаєнят при битій дорозі. Після-притча, пісня-дума. Несподіване звучання пісні про Довбуша, але таке рідне, знайоме, впізнане. Вперше відчула, як можна голосом і музикою передати таке розмаїття почуттів. І найдивніше - не підозрювала, що ця людина, з якою працювала півдня поруч (мила в їдальні посуд, а біля бетономішалки, тут же близько, працював Тарас), виявиться такою (уже нестача слів від захоплення):
Суботу і неділю нас чекали не менш цікаві і захоплюючі, ба, навіть, інтригуючи виклади виконавчого директора Українського наукового клубу доктора Наталії Шульги. Теми викладів були пов'язані з баченням перспектив розвитку науки і освіти в Україні (це в суботу), у неділю - співставлення дії законів біології, мікробіології (наукових відкриттів) щодо законів розвикту бізнесу, суспільства, організації (популяції). Прозвучали основні положення наукового дарвінізму. Цікаво, Незвично. І водночас зрозуміло, бо перекликається з тими думками, що десь уже визріли. Стосовно соціуму, розвитку організації, колективної роботи, лідерської відповідальності кожної особистості. До чогось готова, щось розумію. І ще - море запитань до науковця.
Як жаль, що треба роз'їжджатись! Нам, сумівцям, ненадовго залишати це місце. Саме тут, в Унежі, ми плануємо майбутні заходи Спілки Української Молоді в Україні.
Уніжу - бути!