Гадаєте, Білосніжкою почуватись в сучасному світі неможливо? Звісно, зрівнятись з нею важкувато - "біла, як сніг, рум'яна, як кров, і чорноволоса, як чорне дерево" :), але пожити трішки в казці - цілком реально. Тим паче, якщо ви з подругою в Унежі в оточенні мужніх працьовитих волонтерів-парубків. Отже, золота Осінь 17-19 жовтня 2008 р. Б., Уніж, Кузня, волонтерка.

Зазираю на сторінку Унежа в інтернетрях - волонтерка! А лише кілька днів тому Даринка казала мені, як хоче до Унежа. Я ж зі свого боку готувала її до того, що найближчим часом вона туди не втрапить - гарно, що помилялась. Миттєво отримую повідомлення від неї - їдемо! На жаль, окрім нас, сумівці, котрі були волонтерами влітку, не зголосився ніхто - кожен, певно, зі своїх причин. Зате зголосився Павло Євтушок, що дуже втішило - він не був на жодному з унізьких фестивалів й знав про Кузню лише з розповідей, та знайшов час і можливість допомогти. Отож, СУМ таки допоможе :).

":бігла вона, поки несли її жваві ніженьки, майже до вечора; коли ж втомилась, то побачила маленьку хатинку і зайшла до неї:"

І ось ми з Даринкою вже в Незвиську, продрушляли пари й чекаємо форматного транспорту, спілкуючись тим часом з тутешніми мешканцями й підгодовуючи привітних песиків. Транспорт не забарився, їдемо до Унежа, везучи стрибучим шляхом лоток яєць на колінах (довезли цілими, до речі :)).

":В цій хатинці все було маленьке, та таке чистеньке і гарненьке, що й не сказати. Посеред хатинки стояв столик із сімома маленькими тарілочками, і на кожній тарілочці по ложечці, а далі сім ножичків і виделочок, і при кожному приборі по чарочці. Поруч столу стояли рядком сім ліжечок, прикритих білосніжною постіллю:"

І ось - рідний Уніж. Відчуття, ніби приїздиш до рідного села, себто до ще одного дому. Просто дому. А тут вже знайомі посміхнені обличчя. Беремось до роботи: хлопці - до лопат, ми - до віників. Ґаздуємо в штабі, поки хлопці копають, а потім всі разом готуємо вечерю, зустрічаючи з ночі новоприбулих волонтерів. Дощ таки відлякали. Допізна чаюємо, Павло розповідає сумівські байки, дуже-дуже затишно й по-домашньому.

":Чи не хочеш Ти наглядати за нашим домашнім ужитком - куховарити, прати на нас, постелі застилати, шити й в'язати? І якщо Ти все це будеш вміло й охайно робити, то можеш у нас залишитись надовго і ні в чому не терпітимеш недостатку". - "Авжеж, - відповіла Білосніжка, - з великим задоволенням", - і залишилась у них:"

Субота - сонячна. Приїздить ще люд, вже пам'ятаю, хто любить каву, а хто чай й кому як солодити. Дядько Йосип приносить підпеньків й варимо з Даринкою обід, і - далі в штаб. Здійняли страшенну куряву, та таки прибрали. День промайнув, працювалося, як завжди в Унежі, дуже приємно і з задоволенням. Вечерею керував Влад й дуже мило було спостерігати всіх хлопців в кухонній метушні. А вечеря, до речі, була таки смачнюча. Того вечора байки розповідали вже всі, тому сміялися багато й засиділись на довго. До того ж, з'явилася сопілка.

":Дім гномів вона утримувала в великому ладі; вранці вони зазвичай йшли в гори на пошуки міді й золота, ввечері повертались у свою хатинку, і тоді для них завжди була готова їжа:"

В неділю хтіли забацати з Даринкою для працьовитих наших парубків сніданок, встали раненько, та, як виявилось, Влад - ще раніше. Тому довелося лише допомагати :). Навели лад у кухні, заки хлопці завершували свою роботу і залишили сонячний-сонячний Уніж. Наш сонячний-сонячний Уніж. Сподіваюсь, ненадовго залишили :).

P.S. Насправді, аби була казка, втечі, лісові хатинки й гноми - зовсім необов'язкові :). Лише трішки привітності, бажання й посмішок :). А кому дивно, що в Унежі робити без фестивалю, то усвідомлення того, що робиш добру справу й файне товариство створять казку без нього, будьте певні :)!
P.P.S. http://www.unizh.com.ua/gallery/14

Зголошуйтесь на наступні волонтерки!