Ukrainian Youth Association (CYM) -- ivano-frankivsk

Як завжди, все починається з Тернополя. На вокзалі зустрічають Вуду і Мар'яна, цілий вечір морально допомагаю Мар'яні збиратися, читаю Грицька Чубая. Вже звичний нічно-ранковий тернопільський вокзал - якраз в цей час прибуває улюблений потяг Івано-Франківськ - Шепетівка. В потязі набуваємо годину часу внаслідок часового поясу іншої країни. Мар'яна дивується, чому мені посміхаються дядечки-митники. Все просто - я посміхаюсь перша. Попереду цілий день дороги, усі малознайомі і кумедно-стулені. Думається, як відрізнятиметься дорога назад. Вивчила польську фразу, аби пояснити, що не розумію польську, але не годна розмовляти. Два потяги - і Вроцлав. Перші спроби порозумітися. Як потім виявиться, для цього не обов'язкова одна мова. Маю місце на другому поверсі ліжка і балкон :. Згодом приїздить німецька група. Маю файних сусідок: панкову Марію з Німеччини і растівську Халінку з Польщі. Перший же вечір - Клапаль веде нас з Василем на острів Тумський. Вроцлав - близько сотні островів на Одрі.
Наступні 6 днів проекту зливаються в один часовий проміжок, з кількагодинними перервами на сон. Достойна тематика, цікаві методики, гарні люди. Честь представляти Україну і СУМ. Дуже важко відтворювати хронологію. Надто вже різні виміри. Адже там ми займалися, здавалося принаймні, потрібними і корисними речами з великим задоволенням, а вдома на мене чекали несподівані найрізноманітніші проблеми. :

Тут величезний проміжок в написанні, вже 2008 р.Б., враження рафінувались, а внутрішній стан врівноважився.
Та все таки все одно вкрай важко відтворити точно той міжконфесійний і міжнаціональний тиждень. Є дуже багато яскравих вражень. Дуже багато набутків. Нові файні приятелі, знайомства і дуже справжній друг. Ми маємо надзвичайну цінність - усвідомлення себе українцями, тоді як далеко не всі нації пишаються своєю ідентичністю. Ми намагалися якнайяскравіше представити Україну і, мабуть, там таки це вдалося - захопити нових приятелів своєю культурою. І як це не пафосно, носячи Україну в серці, Ти завжди вдома і вона завжди Тебе оточує. Ми здибали Україну в особі зустрічі з Віктором Морозовим в центрі Вроцлава, концерту лемківської пісні, української церкви, отця і семінаристів з Коломиї та Яремче, знайомого римо-католицького семінариста з Кам'янця-Подільського у польському храмі, книжок Прохаська, Андруховича та Забужко в польській книгарні, захоплення учасників проекту творами Андруховича, вишиванками та дримбою.
Дуже до душі тематика проекту - екуменічна церква. Ми створювали макети своїх церков, відвідували храми різних конфесій, знайомили один одного з літургією своєї конфесії, переживали історію Вроцлава, аби зрозуміти, чому ми здибалися саме тут, у колишньому німецькому Breslau і теперішньому польському Wroclaw.
Мабуть, таки вдалось побачити місто зсередини. Щоночі. Ратуша, безліч унікальних костьолів, споруд, Тумський острів - серце Вроцлава, вулиці і вулички, де ховаються крихітні гноми, улюблена кав'ярня - "Молочарня", коло синагоги.
Проект був гарно наповнений, а фотовиставка як підсумок довела нам, що ми таки християни в дії. Міжнародні вечори залишили приємні враження. Для України якимось дивом викроїли цілий вечір, який ми наповнили піснями, танцями, музикою, забавами, молитвою. Особливими гостями в нас були українські семінаристи та отець. Надзвичайними і найбільш об'єднуючими були молитовні вечори, де неважлива була мова, тільки молитва.
Загалом, проект залишив по собі незабутні враження, та дуже багато з них залишаються поза цією статтею. Приніс зміни і розуміння. Назад ми поверталися вже друзями. Тернопіль зустрів нас нічною гостиною у Вуду з варениками.
Словом, усе завдяки СУМу. Вдячна Мар'яні Кріль за прекрасну можливість участі у цьому проекті. Вдячна нашій українській групі за нашу українськість. Вдячна учасникам-сумівцям за сумівський дух. Вдячна Клапалю. Вдячна тим, до кого хотіла повертатися. Вдячна Богу.