Чи не перший наш захід для себе. Просто не могли проґавити Міжнародний день поезії. Завдяки традиційним літературним вечорам в Заздрості не виникало вагань, які вірші брати. Куди ж без Іванчиної поезії? І куди без поезії взагалі? Мабуть, якби не наше 10-річчя, не влаштували б собі такого вечора, а тепер впевненіші у власних силах. Вишиванки і барвисті хустки служили дрескодом, свічка, яку тримало стільки рук перед іскрою на нашому святі, а ще на Зимовому таборі, освічувала читання, чай з подарованих "духовно найближчим" Тернопільським осередком (насправді лапки не потрібні), печиво, що залишилося зі святкового солодкого столу, забавки, вичитані з подарованої Крайовою Управою книжки чи набуті на таборах, вишколах, зустрічах:Навіть Юрко втомився бути серйозним і прочитане ним весело виділялося. Гарно слухати улюблені вірші улюблених людей: