Гартуйсь!
На цьогорічному сумівському літньому таборі я побувала на під таборі молодшого юнацтва "Крилаті". Мені випала можливість бути виховницею І-го рою хлопчиків віком від 5 до 7 рочків. Рій називався "Соколи", що повністю, можна сказати, відповідало їм, адже вони любили літати та галасувати, через що інколи важко було зібрати їх до купки. Ройовим був відповідальний, розумний, організований Єгор, який приймав активну участь у житті рою та табору. Заступником ройового був Павлик - спокійний та милий хлопчик. Ройовий прапорець доручили дуже гарній, чемній та мужній дитинці, найменшому Захарчику (зайчику), братику Єгора. Також до складу нашого рою входили такі чарівні дітки, як Тимур, Влад, Сашко, два братки - Юрко та Толік, а також невгамовний Петрик, який згодом, через сімейні обставини, залишив нас. Незважаючи на свій вік, хлопці завжди брали активну участь у всіх заходах, вечірніх програмах. Також були нагороджені грамотами, зайняли І-ше місце у таборовій моді, призове у інсценізації притчі, гарно склали іспити.
Надзвичайно хочеться сказати хоч кілька слів про кожного хлопчика, але насправді одним реченням чи кількома словами тут не обійдеться. Адже кожен хлопчик - дуже гарний та особливий по-своєму. Тому надзвичайно хочу подякувати їм усім за те, що вони були в мене, за кожний день, проведений разом, за гарний настрій, за усмішки, які дарували, за щирі і добрі оченята, відвертість, за любов та доброту, яка завжди йшла від їхніх сердець. Я вдячна їм за їхню допомогу, розуміння, підтримку та активну участь. Без них табір не був би таки гарним і веселим.
Я всіх їх дуже люблю, вони назавжди залишились у моєму серці, інколи мені навіть їх не вистачає :.
Також мені дуже допомагали найкращі впорядники Наталя та Андрій. Вони чудово справилися зі своїми обов'язками. Також надзвичайно вдячна їм за допомогу, підтримку та розуміння.

---

"Ти матимеш рій хлопців 10-12 років, одним словом - молодше юнацтво! Ну як?"- почула я тиждень до табору! Гм...подумала. Що я буду з ними робити, як знайду спільну мову з юнаками, не уявляла! Уже поночах снилися мені гутірки, ігри цікаві згадувала! Та толку- практики то в мене не було! Хотіла на СЮ! Уже на вишкільному таборі я довідалася,що моїм другом-впорядником стане Данило з Мурманська! Та не так сталося, як гадалося... був уже назначений мені інший впорядник, про цю особу дещо пізніше... У мене мало бути 10 юнаків, через певні об"єктивні причини приїхали 6! Ця шестірка гарних хлопців становила мій рій, який взяв собі сильну назву "Беркут". В перші дні і до кінця табору хлопці старалися бути справжніми беркутами : сильними, мужніми і стійкими! Четверо юнаків зі Сквири - Сашко, брати Вітя і Сашко, Лук'ян; Київ був представлений Максимком, а Дніпропетровськ -Назаром. Саме вони і творили ту чудову атмосферу, їхні очі завжди горіли вогниками щирості і цікавості, що дуже мені допомагало! Вони були старанними, це можна було побачити на конкурсах (1-ше місце на конкурсі СУМівських емблем та ще знакові відзнаки), Максимко був курінним, що також потребувало пильності і уважності! Вони були достатньо самостійними і на них можна було покластися , одного разу, коли моє самопочуття погіршилося і я не булла з ними, то вони самостійно малювали стінгазету і готувалися до вечірньої програми, після чого прибігли до мене і повідомили, що у них вже все готове: Ще буде багато приємних моментів! Ці хлопчиська були дуже відкритими , у нас просто фантастичним вийшов гарячий стілець!:) Але як справжні хлопці, вони дуже любили своїх сусідок-дівчат і дівчата це відчували кожного вечора:.:) Дякую, мої маленькі друзі, за те пержите таборове літечко 2008! Дякую за досвід і за турботу!
: Ігор Євтушок- мій найкращий впорядник! До цього я прийшла не так відразу, як написала!:) Якби не він, я б сама просто незмогла! :

---

Коли дізналася, що матиму рій дівчисьок 15-16 років, то шалено втішилася - саме у такому віці прийшла в СУМ, саме моє перше таборування, коли мені було 15, стало для мене визначальним в житті. І тут з'явились дівчиська, котрі насправді самі мене багато навчили. Завжди допомагали й підтримували. сподіваюсь, вийшло взаємно :. Отже,:
:рій "Вперед і вгору" :. Дуже файний, активний, позитивний і особливий рій. Його атмосферу творили фантастичні дівчиська - будучи яскравою особою кожна зокрема, вони зробили ройову атмосферу барвистою й радісною. Якось заходжу до них на пообідовій тиші в кімнату, а вони на великім ватмані, якимсь дивом вициганивши його у писаря, який завжди казав, що нема такого, ставлять різнобарвні відбитки своїх рук. Отакі ми - щирі й кольорові, словом, тільки вперед і тільки вгору :.
Отже, ці дівчиська, то:
Оксанка Ганущак - наша ройова, калуська сумівка, що вже багато про що говорить. Красуня, розумниця і дуже файно посміхається. Коли у неї піднесений настрій, у всіх навколо інший бути просто не може.
Іванка Климентій - наша хорунжа, котру за досвідом сумування мало хто годен перевершити :. Вона - це дуже яскраве сонечко, промінчики якого дістають усюди. На неї завжди можна покластися, а як вона танцює ::Завдяки їй наш рій мав дуже оригінальні й рухливі представлення.
Іринка Гедз - хорунжа куреня, львівська панянка, вельми цікава особистість з власно вибудуваними поглядами. Настирлива й весела дівчина, що принесла в рій численні корисні й цікаві ідеї.
Оксанка Ільчук - сумівка Шумського осередку, посміхнена, мила й витончена у всьому. Дуже мила й привітна дівчина, котра готова була прийти на допомогу усім в рої.
Юля Лукащук - сумівка Шумського осередку, дуже активна й ініціативна. Все робить з вірою у добре й світле, а ще дуже гарно посміхається. Дуже піклувалася про ройові справи.
Юля Лесь - сумівка Шумського осередку, надзвичайно добра, привітна й мила. Має дуже яскраве внутрішнє сяйво. Завжди готова допомогти й підтримати кожного.
Мар'янка Паньків - калуська сумівка, що дуже файно посміхається й активно шукає своє місце у світі. Готова йти до мети, ретельна. Принесла в рій позитив, світло й дружність.
Іринка Шпитальна - калуська сумівка. Коли вперше була у ролі виховниці на обласному таборі, то була Ірчиною виховницею, тому її підтримка й щирість для мене дуже багато важать.
Іра Глінка - сумівка Смілянського осередку, дуже позитивна дівчина. Весела, вдумлива й просто прикольна, а ще в неї сяють очі. Її присутність завжди піднімала настрій.
Ну й куди ж рою без нашої найкращої впорядниці - Любці Скороди (Долина-Львів)! Таку виважену й ретельну дівчину ще треба пошукати. Любця - то така собі усмішка, і без неї ми справді нікуди. А ще нам з нею дуже файно жилося разом у фен-шуї.
Зараз таборове фото нашого рою стоїть навпроти мене, воно тепер живе у мене на столі. А ви пізнавайте нас на фото, вже якось розберетесь .
Незважаючи на мої помилки й недопрацювання (куди ж без цього 9), мені здається, ми з усім впорались - і з виборами, і з проектами, і з представленнями: Ви просто молодці!
Дівчиська! Мені було дуже добре з Вами! Дякую Вам за те, що Ви є! Завжди - ВПЕРЕД І ВГОРУ!

---

Коли мене попросили написати про свій рій "Мандри", то перше, що мені спало на думки була наступна фраза: "просто чудові хлопці". Звичайно ідеалізувати нікого не будемо, ми всі людини і кожен з нас має свої вади але, я вважаю, що цей табір пішов на користь усьому рою, в тому числі і впоряднику з виховником. Ми всі чомусь вчилися один в одного, і це чудово. Тобто, була відкрита атмосфера в рої, де кожен міг висловити свою думку, а також мг прислухатися до думки іншого.
Більшість мого осередку представляли хлопці з Долинського осередку. Дехто з цих юнаків був уперше на подібного роду таборах. Але завзятості їм не віднімати! Всі хто був уперше на сумівському таборі старалися з усіх сил, ніби то намагаючись догнати досвідчених сумівців. От ті люди, які були вже не вперше могли б проявити більшу активність, бо в мене складалося особисте враження, що вони вже були певною мірою "втомлені таборами".
Незважаючи на той факт, що були представники Волинського, Фітьківського, Київського і Львівського осередку між ними не було якихось внутрішніх протиріч, що дозволяло нормально функціонувати рою.
А ось на рахунок активності під час роздумами над вечірньою програмою можна було би проявити побільше активності, адже хлопці вже дорослі, ще декілька років і вони вже будуть мати свої рої, вже їм необхідно буде працювати з юнаками. Можливо це специфіка віку, де проявляти особливу активність не в пошані серед ровесників, але в ті моменти коли молодші рої показують кращу програму приходилося червоніти.
Умовно можна розбити таборування на два періоди. Поділ приблизно проходить по середині табору. Для першої половини характерною є надзвичайно мала активність і в деякій мірі не бажання працювати плідно. Але в другій частині стався умовний психологічний перелом, де хлопці повірили у свої сили і навіть змогли перемогти на виборах, які стосувалися дня та боровика. І мені особисто хочеться подякувати за гарне проведення цього дня. Подяка велика також команді, яка не зірвала цей день:.
Хотілося б виділити Ярему як харизматичну особу, яка допомагала у проведенні гутірок та вечірніх програм. Всім решта подяка за те, що підтримували у скрутні хвилини.
На мою думку, впоряднику рою було важко порозумітися з роєм і навпаки через певні суб'єктивні обставини. Адже на цьому таборі зустрілися люди, які минулого року були разом в юнацтві, а цього року відбулась ротація , яка, як на мене зіграла злий жарт з впорядником.
Якщо проводити аналогію з попереднім роком (адже вік моїх юнаків є практично однаковим з минулорічними), то хочеться відзначити характерні для цього віку риси. Проблеми виникають дисциплінарного характеру. А також велике небажання працювати, необхідно завжди якесь заохочення до праці. А якщо підводити загальний підсумок, то цей вік мені подобається, адже тут зустрічаються вже майже сформовані особистості, які вже готові до серйозних гутірок, яких цього року було.

---