Отож, уявіть собі ідеальне поєднання складових мандрівки: з ким – найкращі друзі-сумівці, як – весело, дуже святково, рок-н-рольно, засніжено…, де – в Унежі. Все це – наш Новий 2009 рік!

Вокзал. Шепетівкка – Івано-Франківськ. Передчуття свята. Гарний настрій не псує навіть переповнений загальний вагон потяга. Хочеться співати, натомість півночі намагаємось хоч подрімати на плечі один одного, доки о пів на четверту не звільнились дві бокові полиці і ми з подругою Вікою змогли лягти та дати шанс поспати нашим супутникам-хлопцям.
На ранок – Франик. Сонячно, сніжно та страшенно зимно. Подруга Олька у довжелезному патріотичному шалику. Вареники з картоплею та чай «Пристрасть» у арт-кафе «Хрущ на вежі» на 6 поверсі. Згодом – малювання долонь на стелі, картопля, чай та знайомство з Олиними батьками та кицькою Сандрою. А далі – спільні спогади з СУМівцями зі Станіслава, Києва та частково – з Хмельницького: швидка дорога до новорічної казки «Уніж» та зустріч з усіма СУМівцями та не СУМівцями, з якими малося зустріти 2009 рік. Оскільки то був останній день триваючого року, та вже по полудні, то часу на підготовку до свята залишалось не так вже і багато, але дружні та хвацькі руки, моторні друзі та подруги – і от вже зголоднілі мандрівники о десятій годині вечеряють традиційно – звичним та надзвичайно вдалим олів’є, картоплею з м’ясом кур, канапками та солодощами, які не потребували печіння в духовці..
2009 рік зустрівся нам посеред білосніжної ковдри, на порозі дерев’яної кухні під веселий сміх, бенгальські вогні та шампанське разом з посмішками старих та нових знайомців і, звісно, з подарунками від не зовсім українського Діда Мороза та його Ельфа :). А потім були довгі та не дуже посиденьки біля печі чи на ній та спів під гітару старих і нових пісень.
В перший день нового року усі, хто встиг прокинутись до обіду для того, щоб поснідати, набрались сили та сміливості, рушили у пошуках високої гірки, орієнтуючись на дитячий галас та прихопивши з собою 2 добрих метри цупкої клейонки, картонні коробки та карімат Марго.
…Найвдалішим спуском була мандрівка з майже вертикальної гірки з її завершенням на замерзлому бережку Дністра. Потім довго реготали, коли дивились рубрику «Випробувано на собі» з «репортажу» друга Володимира Кульчицького, камера – подруга Настя Ткач.
Кричали на дітей, аби вони не ходили по кризі, а потім самі по ній ходили; друг Костя та Володимир показували акробатичні та гімнастичні викрутаси; кидали хто далі куски криги; грали «Козаки-Татари» з кусками картону замість «трофеїв» (1:1); а ще - купання в снігу, усміхнені та рум’яні личка та мокрий одяг. Макарони з консервами – на вечерю, музика на десерт. А потім ще музика, гітара, свічки, вогонь у грубках, і затишок та спокій, який можливий лише коли довкола тебе люди, у яких ти впевнений і ти далеко від дому, а за порогом сніг, зорі та ніч…
А ранок знов прийшов по 12. Швидкий сніданок, збори, прибирання штабу, «3/15», щоб зігрітись і дорога до Франика з поверненням назад від перехрестя – гітару забули – прощання десь біля Тисмениці, а далі – мене не було…
…А далі - Франківський вокзал, трішки схалявлене проводжання друзів (то все через приємну втому від святкування :)) і фантастичне передчуття – якщо рік почався так файно, то яким ж файним він має бути :)! Повним друзів, СУМування, Унежу, забав, музики, танців, посмішок, свята...та найприємніше, що це вже все таки традиція для нас – Новий рік по-сумівськи!



P. S. Величезна й найщиріша подяка всім натхненникам, організаторам, втілювачам та святкуючим і, звісно - УНІЖУ за гостинність!