Великим надбанням українського народу є праці великого національного педагога й учителя, професора Григорія Ващенка “Виховний ідеал”, “Загальні методи навчання”, “Виховання волі й характеру”. Ці праці стали настільними для виховників нашої організації – молодих людей, які займаються вихованням молоді під загальносумівським гаслом “Бог і Україна”.

У своїй праці “Виховання і самовиховання” Григорій Ващенко говорить: “Однією з умов успішного виховання є авторитет вихователя. Але це не зовнішній авторитет, що спирається лише на вік вихователя та його становище як такого, і підтримується виключно суворістю й карами або нагородами. Цей авторитет є внутрішнім, що спирається на почуття щирої пошани і навіть любові до педагога...”.

Вже четвертий рік поспіль СУМ в Україні провадить річний вишкіл виховників, під час якого інструктори навчають майбутніх виховників, як стати справжнім авторитетом для юнацтва. Любов юнацтва до виховника можлива тільки тоді, коли відбувається зворотній процес, коли виховник любить своє юнацтво, знає його психологію, розуміє інтереси, не нав’язує своєї думки, не ламає його волі, а навпаки – тактовно і мудро спрямовує його на потрібний шлях.

Виховання в Спілці відбувається за всіма напрямками виховного процесу: розумового, морального, естетичного, релігійного, фізичного.

“Бог і Україна” – це два великих і святих слова, які є гаслом і дороговказом для всього членства Спілки Української Молоді. Слова ці - могутні своєю організуючою і мобілізуючою силою, бо вони органічно найточніше відповідають духовності нації та її потребам. Саме в них вся суть праці Спілки, адже це гасло є підґрунтям системи ідейно-програмових засад юнацтва Спілки Української Молоді.

Григорій Ващенко у релігійному вихованні, як і у вихованні загалом, першість віддає родині. Найкращим прикладом для християнина мають бути батьки, які усім своїм життям показують приклад християнської любові і пошани. На превеликий жаль більшість наших батьків виховані в радянському суспільстві, де пропагувався атеїзм. Саме цю нішу сьогодні разом з Церквою намагається заповнити Спілка Української Молоді в Україні. Співпрацюючи з Греко-католицькою і Православною церквами, проводимо катехитичні заняття для юнацтва віком 7-16 років, та духовні бесіди для молоді 17 й більше років. Всі сумівські імпрези розпочинаються і закінчуються молитвою. Щонеділі в осередках, на таборі, або просто під час мандрівки сумівці беруть участь в Молебні або Службі Божій.

Нічого кращого і світлішого не має ніж Перше причастя. Особливо тоді, коли поруч з тобою твої друзі, що доклали чимало зусиль, щоб цей день запам’ятався тобі на все життя. За останні три роки під час літніх виховно-відпочинкових таборів до Першого причастя приступило понад 30 юнаків і юначок. Не менш важливим є ще той момент, що під час всього таборування присутні отець і брати-семінаристи. Протягом 4 років на всеукраїнському рівні ми співпрацюємо з Львівською Духовною Семінарією Святого Духа. Брати-семінаристи разом з нашими виховниками розробляють таборові і річні виховні програми. А цього року розпочали підготовку підручника з релігійного виховання у Спілці Української Молоді в Україні. Маючи такий підручник, кожен виховник зможе самостійно підготувати заняття з катехизації для свого рою.

Закінчивши навчання і висвятившись, семінаристи роз’їдуться по своїх парафіях в різні куточки України. Але де б не були, вони будуть працювати з молоддю, і, сподіваємось, досвід, який вони набули у Спілці, стане їм у великій нагоді.

Мені пригадуються слова мами нашого юнака з Чернігівщини, яка дякувала за те, що завдяки нам її дитина знає молитви й навчила молитися всю родину.

Григорій Ващенко писав: “Особливо велике значення у вихованні молоді мають святочні традиції. Урочиста вечеря перед Різдвом і Водохрещам, сповнені краси колядки й щедрівки, великодні звичаї та інше, - усе це залишає свій благородний слід навіть у душі немовляти”.

Все це присутнє і у нашій діяльності. Відвідування Богослужінь, підготовка і показ Вертепів, почесна стійка біля Плащаниці - це тільки частка виховної роботи, і в цій роботі бере участь все наше членство - від наймолодшого до найстаршого. Перейняте почуттям гордості і відповідальності, юнацтво стоїть в одній лаві з дружинником, рівняючись у всьому на старших.

В Київському осередку стало традицією для всіх членів осередку, які не мають в столиці родини, збиратися в домівці СУМу на Голодну кутю. Сумівська родина створює те неповторне домашнє тепло, яке вони відчували у своїй родині під час Святої вечері і Щедрої куті.

Не передати виразу тих юних облич, що слухають розповідь отця чи брата про монастир, церковну пам’ятку, життєвий шлях церковного діяча. Не менше враження справляють на дітей мандрівки до Зарваниці, Почаєва, в село Заздрість до оселі Йосифа Сліпого, які виховують в юнацтві любов до України через пізнання її святинь.

У своїх працях Григорій Ващенко висвітлює різні форми любові до Батьківщини, й підкреслює, що стихійний патріотизм є підгрунтям свідомого; тому стихійними почуттями до батьківщини не треба нехтувати, а навпаки, всіма засобами підтримувати. Виховання патріотизму повинно розпочатися з перших років життя дитини. І тут велику роль Григорій Ващенко відводить родині.

Чи можна любити те, чого не знаєш? Думаю, що ні. Тільки пізнавши історію, культуру, традиції свого народу, ти полюбиш його і землю, на якій живеш.

Наймолодше юнацтво Спілки Української Молоді в Україні має 6-7 років. Це період, коли юнацтво любить казки, оповідання та ігри. Виховники стараються використати ці чинники з метою виховання любові до Батьківщини. Через легенди, оповідання, теренові ігри, що пов’язані з історичними фактами, через українську пісню, обряди, ми розкриваємо юнацтву історію нашої Батьківщини.

Григорій Ващенко вчить, що в роботі з молодшим юнацтвом варто починати від близького до далекого, від відомого до невідомого. Тому наймолодше наше юнацтво починає пізнавати Україну через пізнання місцевості, де проживає, її історію, культуру, звичаї, всього, що їх оточує. Мандрівка знайомими вуличками міста чи села, супроводжувана розповіддю виховника, може по-справжньому розкрити юнацтву історію рідної землі. Ось повз цей будинок щодня хтось ходить до школи, а тут вперше дізнається, що в ньому колись проживав видатний поет чи письменник, художник чи музикант. З якою гордістю діти розповідають своїм друзям-сумівцям з інших осередків про своє місто чи село, про своїх земляків, які прославили Україну. З гордості за маленьку батьківщину виростає гордість за велику Батьківщину. Тут неабияку виховну роль виконують мандрівки до історичних, культурних, природніх пам’яток. А їх у сумівському житті багато – Чернігів, замки Львівщини і Тернопільщини, Холодний Яр, Карпати.

Починаючи з 12-13 років юнацтво починає шукати свій ідеал. Саме в цей час виховники розповідають про героїв України, про їх життєвий шлях, сповнений боротьби. В цей період ми намагаємось організовувати більше зустрічей з вояками УПА, переглянути і обговорити фільми, пов’язані з героїкою, відвідувати місця визначних історичних подій.

Не менш важливе значення у вихованні є література, музика, театр, живопис. Всьому цьому члени Спілки Української Молоді приділяють не меншу увагу. Проводять зустрічі із сучасними українськими письменниками, поетами, художниками, драматургами. Відвідують вистави, концерти, з подальшим їх обговоренням. А юнацтво передає свої враження від творів мистецтва через власні твори - малюнки, ессе, поезії.

Пізнавши свою Батьківщину, полюбивши її, кожна молода людина повинна усвідомити свій обов’язок перед нею. Дружинники нашої організації заангажовують старше юнацтво до підготовки і проведення мандрівок, свят, таборів та інших імпрез. Вже другий рік підряд ми проводимо семінари для старшого юнацтва, де розглядаються теми співпраці з громадкістю, Церквою, державними структурами, засобами масової інформації, політичний стан в Україні, міжнародне становище нашої держави. Громадська організація - це маленька держава, навчивчись самостійно працювати в організації, юнацтво вільно і без боязні виходить працювати на благо свого народу і держави.

“Знання тільки тоді має повну вартість, коли воно базується на певних засадах і приведене до певної системи” – казав Григорій Ващенко. Готуючи виховників до праці з юнацтвом, ми неодноразово звертаємось до його праць, вивчаючи вікову психологію, вчимо методиці виховання. Адже наші “гутірки” відрізняються від шкільних уроків. Саме слово “гутірка” розкриває зміст нашої праці – гутарити, говорити, вести розмову. А це означає, що у своїй практиці ми здебільше використовуємо активні методи навчання, що надають можливість нашому юнацтву досліджувати ту чи іншу тему, й вільно висловлювати свої думки. За час сходин, що тривають півтори-дві години, юнацтво встигає розглянути і закріпити тему з допомогою вміло організованої розмови, дискусії, дебатів (старше юнацтво), підібраної гри, пісні, хрестівки, чи інших завдань. При всьому цьому частину сходин готує саме юнацтво. Такі завдання привчають юнацтво самостійно здобувати знання та з відповідальністю ставитися до сходин.

На закінчення хочу сказати, що твори Григорія Ващенка є неоціненним скарбом для Спілки Української Молоді в Україні і всієї сумівської спільноти.

Хотілось би, щоб на них звернули свою увагу всі ті, хто має справу з вихованням. Тільки об’єднавши зусилля родини, Церкви, школи, громадських організацій, ми зможемо виховати свідомих, чесних, працьовити людей, добрих громадян і відданих українців.

Залишаюсь з сумівським привітом: “Честь України – Готов Боронити!”

Неля Лавриненко