Кажуть, що ніхто і ніщо так красномовно не свідчить про людину, як її справи. Я вирішила перевірити це твердження на практиці і розпитати про голову Сквирського осередку друга Анатолія Гальчинського у київських сумівців.

Анатолій є людиною, що має активну громадську позицію, в міру авантюрною, фантазером, в той же час відповідальною і комунікабельною, здібний педагог, має свої підходи до часом абсолютно різних людей . Хороший сім’янин. Як сумівець він є фаховим організатором таборів, велопробігів, вміє доносити сумівську ідею до людей. Відданий сумівським справам, навіть на своєму робочому місці. Але як на мене, то для сумівської діяльності йому бракує досконалого знання Правильників СУМ.
(Олександр Семирга, голова КМО СУМ в Україні)

Я знаю друга Анатолія як щиру, відкриту, життєрадісну, активну людину. Між нами дівчатами, то це чоловік, якому завжди можна довіритися. Анатолій є досвідченим сумівцем. Тільки, на жаль, чомусь тепер менш активним ніж в минулому. Хочеться йому побажати професійного зростання, впевненості у своїх справах, творчих проявів.
(Олена Рудик, секретар КУ СУМ в Україні)

А тепер слово самому Анатолію:

Друже Анатолію, скільки років ти вже в сумівських лавах?

Нескромних запитань щодо віку не ставлять жінкам і сумівцям (посміхається). А в СУМі я з 1997-го, отже – вісім років.

Тобто стільки ж, скільки і Сквирському осередкові?

Сквирський осередок - ровесник мого перебування в СУМі. Я був одним із його засновників, але керівництво організацією – це майстерність, якою оволодівають все життя. От я і оволодіваю уже восьмий рік поспіль, як голова осередку.

Вісім років для осередку – це вже дорослий вік. Певно, усіляке бувало за цей час…

Що тобі, подруго, сказати? (сміється). Заявивши про себе у 1997 році, Спілка до цих пір залишається єдиною молодіжною громадською організацією на Сквирщині. До речі, коли проводилося опитування місцевого населення то з’ясувалося, що сквиряни знають тільки дві дієві організації: Сквирський СУМ в Україні та… Раду ветеранів. Я не дуже знаю, що там роблять ветерани, що їх так добре знають, але ми протягом цих восьми років підкорювали власні висоти: наметові табори, велопробіг Київ-Севастополь, Християнський благодійний концерт… Саме в організації таких акцій і формувалася наша команда.

Щодо труднощів, які завжди виникають при роботі над такими проектами, то мені так і не вдалося розговорити друга Анатолія. Не любить він про них поширюватися, віддаючи перевагу справам, а не словам. Тому наступне питання, яке я поставила другові Анатолію, були плани сквирських сумівців на перспективу.

Взагалі-то, ми почали написання історії осередку. Але найважливішою нашою перспективою є створення осередків у сусідніх районних містечках. Вже є ініцітивні групи, з якими тепер необхідно працювати. Окрім того, хочемо зареєструвати міську організацію. Наближаються вибори до міських органів влади й ми плануємо всією сумівською командою йти в депутати. На жаль нам ніяк не вдається поки що доробити наш сайт, хоча ми вже і налагодили інформаційну мережу між роями та випуск осередкової газети “Гарт”.

А які побажання щодо Крайової Управи має Сквирський осередок СУМ в Україні?

У нас склалися сприятливі умови щодо розвитку організації в близьких до Сквири районах Київської області, отож від КУ ми потребуємо допомоги інструкторським складом в проведенні ознайомчих і вишкільних семінарів для ініціативних груп в інших районах. Для нас це найголовніше в цей час, бо в цьому наша сила, тобто в поширенні сумівських ідей.

Тільки в цьому?

Ні, звісно, хоча це, певно, найголовніше. Сила, як казав кіношний герой, в правді. А у нас своя правда. На відміну від суспільства і держави у нас є чітко сформована ідеологія. Тобто, ми маємо ідею і з нею йдемо до ідеалу, хоч це і пафосно звучить. Коротше кажучи, працювати є над чим, і меж для вдосконалення немає.

Інтерв'ю взяла Неля Лавріненко