Не хочеться цього визнавати, але ми живемо у час, коли вареники вже стали буденною стравою і їх можна запросто купити в найближчому супермаркеті… Коли щирі дівочі голоси, які зливається в мелодійній народній пісні – це взагалі щось із області фантастики, таке тільки по телевізору показують. А що вже говорити про те, щоб зустріти ці два феномени разом, на одному святі таємничої магії, краси та дівочої долі? Даруйте, але я не про щорічний конкурс краси «Міс Україна» :), а про справжні українські вечорниці, на які колись збиралася молодь, щоб порозважатися та, що більш імовірно, позалицятися. Я про те, що українські традиції чудові, колоритні та дуже веселі, хоч як банально це не звучить.
І в затишний зимовий вечір напередодні великого релігійного свята – Андрія Первозванного ми, дівчата з Острозького осередку, мали змогу відчути це на повну. Треба сказати, що традиція збиратися на Андріївські вечорниці стала для нас уже «золотим правилом». Уже другий рік поспіль ми збираємось в котромусь із гуртожитків, варимо смачнючі варенички, ворожимо та бавимось у сумівські забавки. І цей рік теж не став винятком.
Цьогорічні вечорниці були дуже співочі, гарні та щирі, а я була на них «вечорничною матір’ю», ну, принаймні, намагалася. :) І ми наворожили, що наступний рік у всіх буде або солодким або різноманітним, багатим на все.
Але потім чари розвіялись, магічна атмосфера зникла. І я зрозуміла, що в повсякденному житті нам не вистачає свята, простих Андріївських вечорниць…
