23 вересня, у середу, вони завітали до школи-інтернату. Присутність нових людей спочатку насторожила дітей, та згодом вони радо ділилися своїми емоціями та переживаннями. Сумівці забавляли їх іграми, в основі яких лежить дух братерства, єднання та злагоди. Саме те, чого так не вистачає цим дітям. Голова острозького міського осередку СУМ в Україні Іванна Голуб'юк коротко розповіла про організацію, яку представляла, а потім усі стали у велике коло, щоб розпочати забаву. Під час розваг сумівці неодноразово помічали на собі погляди та усмішки дітей, котрим так хотілося отримати якомога більше уваги та теплих почуттів, яких прагнуть їхні серця та душі. Вони ловили нас за руки, зазирали в очі. Ці школярі відчували сильне бажання бути з нами, ділитися своїми переживаннями та мріями. Наразі це така рідкість – просто бачити щирі дитячі посмішки та сльози. Коли ти береш їх за руку, то стаєш напівпрозорим. Ці дотики ніби очищають тебе від гріхів та життєвих поразок. Ти прагнеш бути тут і зараз для цих дітей найчеснішим та найвірнішим, забуваєш про справи та клопоти. Це все відходить на дуже велику відстань. Перед тобою лиш сповнені гіркотою складних випробувань очі, які ти хоча б на декілька годин зумів зробити щасливими.

        Сумівці усвідомлюють, що за одну зустріч вони загальної картини не змінять, та сидіти склавши руки для нас також не вихід. Моя хата скраю – не наше кредо. Люди втягуються у клопоти і не бачать проблем інших, стають жорстоким та злими, а потім скаржаться на марно прожитий час. Вихованцям школи-інтернату потрібна увага та турбота, що і прагнули дати їм дружинники та юнацтво острозького осередку. Наприкінці зустрічі сумівці подарували шкільній бібліотеці примірники журналу «Крилаті», аби інтернатівці мали змогу почитати цікаві історії та глибше ознайомитися із культурно-історичними набутками українського народу.