Поч. Червень 2009
Конспекти, зошити, книжки та курсаки, дипломні, стоси папіряк, кип’яча кава по ночах… словом СЕСІЯ!
Кін. Червень – поч. липень  2009
Останній іспит, що тривав неначе вічність, витерти піт з чола і… рушаємо, потягом Луганськ-Львів, в нову сторінку, під назвою КАНІКУЛИ!
Спочатку була …… не кава, а Мандрівний табір «Іди за мною», сплав ім. С.Петлюри. Тиждень активного сплавляння, чарування Дністровським каньйоном,  співання, стійкування, готування (кулінарний шедевр горох, що вариться 6 год.), складання, розкладання наметів, словом Сумування – таборування!!!

Після 5-ти днів мирного, дружнього таборування, в Хотині, ми стикнулись з «монголо-татарськими ордами», підтаборами:  велосипедистів та пішоходців. Дипломатичним способом ми досягнули консенсусу і спільно відтаборували, ще незабутні два дні під фортецями Хотина та Кам’янця- Подільського.

А потім знову були потяги, хто куди і хто коли, то настав час повертатись до звичної цивілізації.
Та не так все просто, як воно на перший погляд… група в напрямку Івано-Франківської сторони відправили інших, а самі … помандрували через Чернівці, Був вокзал, і дощ, вечірнє місто, чай в цілодобовому кафє, університет Федьковича у місячному сяйві, театральна площа у віддзеркаленні калюж… Прокинулись, а ми вже ось як 15 хв. спимо в потязі, на вокзалі Івано-Франківськ! І тут …… вже була ароматна, жадана, вранішня…… кава!!!!!! 
Серпень 2009
Останній місяць літа, за чимось сумно, щось нове чекає попереду, водночас комфортно і чогось не вистачає. Рецепт простий – з сумівцями не сумно!!!!! Якось, одного спекотного дня, зібралось 25 сумівців і … помандрували на г. Маківка. Сказати, що мандрівка відбулась як «книжка пише», не сказати нічого.
Скинули плецки, намети розклали, чергових попризначали, однострої повдягали і на вершину ми рушали!

Нам на шляху траплялося всіляке: і Карпатський блуд в образі гуцула Михайла, і ожина з розміром в мізинець, трухляві дерева, завали, обірвані стежки… Як результат, прекрасний пантеон у відблиску вечірнього сонця , обцарапані ноги та приємно втомлені усміхнені обличчя, збірка, знимки та коротка гутірка, останні капельки води на дні пляшки, вівсяне печиво із запасів сумівських кишень…
Настали сутінки і час повертатись до табору, до якого мандрували довго, проте з величезною радістю після такого кілометражу, відчули смак дружньої вечері і підтримки.
Закінчувався серпень, закінчувалось літо! Навіювало, осіннє повітря, спогади та ностальгію, водночас порив нових починань та намагань. Спорядження акуратно складено в куферок, із запахом сьогорічного димку чекатиме наступного літа!