Спілка Української Молоді в Україні взяла участь у 19-й молодіжній прощі до Унева, яка цьогоріч була присвячена 120-тій річниці від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.
18 травня близько тисячі прочан вирушили зі Львова до Унева. Прощу до монастиря студійського уставу традиційно організовує львівське обласне Товариство українських студентів-католиків «Обнова» і Свято-Успенська Унівська Лавра. Цьогоріч Спілка Української Молоді в Україні стала співорганізатором прощі.
Протягом трьох днів прочани з різних куточків України та з-за кордону духовно і молитовно роздумували над питанням покликання мирянина: покликання до студенства, подружжя, до життя у парафії. «Надзвичайно важливим є знайти своє справжнє місце в суспільстві, бути непохитним у правді, розуміти свої обов’язки та віднайти себе у щоденному вирі подій», ? зазначають організатори прощі.
Проща розпочалась 18 травня о 7:00 Божественною Літургією в храмі Св. Архистратига Михаїла і продовжилася пішою ходою до Унева. Цьогоріч маршрут прощі пролягав через с. Романів, де прочани ночували.
19 травня ввечері прочани прибули до Свято-Успенської Унівської Лаври, де провели ніч у молитовних чуваннях, які тривали до ранку. В неділю, 20 травня відбулось дві архиєрейські літургії, першу очолив владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, другу – владика Василь Івасюк, Екзарх Одесько-Кримський, який зокрема закликав молитися за покликання до священства, адже Схід та Південь України потребують священиків та мирян, які зможуть віддано і з любов’ю нести слово Боже.
Довідка.
Унівський монастир виник серед прекрасного прикарпатського ландшафту, що поєднує гористу місцевість, соковиті долини та родючі поля. Ще не знайдено писемних свідчень про точну дату заснування монастиря, однак в архівних документах поч. XIV ст. Унів зазначається як відомий духовний центр Галичини. Відомо, що до середини XV ст. Унівським монастирем опікувалися князі роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов до спадкового володіння княжого роду Лагодовських.
Після татарського нашестя ктитором монастиря став Олександр Ванько Лагодовський (опікувався монастирем до 1574 р.). Давній переказ розповідає, як, зенедужавши на хворобу ніг, Ванько побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Чудесно зцілившись, шляхтич дає обітницю відродити знищену обитель. В XVI ст розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом - чотирьох наріжних веж та мурів. Зберігся надгробок Лагодовського - один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (оригінал зберігається в Олеському замку).
Окремо від будівель чоловічого монастиря на Чернечій горі була жіноча Преображенська обитель, храм якої згадується в 1557 р. Наприкінці XVIII ст. ця обитель виглядала досить скромно, тому 1763 р. вирішили її ліквідувати, церкву і дзвіницю розібрали.
Відродити чернече життя в Уневі припало Кир Андреєві Шептицькому. Унівську обитель він передав ченцям Студійського Уставу і невдовзі надав статус Лаври. Кількість ченців швидко зростала, було створено самодостатнє господавство, діяв сиротинець, сформувалася величезна бібліотека, виходив друком щомісячник “Ясна путь”. У 30-х роках відкрито іконописну майстерню, найважливішими роботами якої стали розписи інтер’єру храму та зовнішніх стін монастиря. Розвиток монастиря припинився з приходом радянської влади та арештом в 1947 р. архимандрита Климентія. Лише більш, як за 40 років у давній обителі знову залунала молитва.
