Роман Шухевич народився у Львові 30 червня 1907 року. Із роду Шухевичів вийшла ціла когорта політичних, культурно-громадських та військових діячів, котрі формували модерну українську націю та боролися за її державність. Роман формувався в бурхливі роки Першої світової війни, визвольних змагань 1917-1920 років. Для нього події цього часу не є чимось далеким, що відбувалось десь за вікном: його найближча родина, батько, дядьки були активними учасниками цих подій.

Шухевич отримав не тільки чудове (патріотичне!) виховання, але й освіту – навчався в Львівській політехніці та консерваторії по класу фортепіано. Часто виступав разом із братом у Львівській опері.

У 1930 році після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою пароха села Оглядів, Наталією Березинською . Там 28 березня 1933 року у них народився син Юрій.

1925-го Роман Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Крайова Команда УВО доручила йому виконати замах на польського шкільного куратора у Львові Станіслава Собінського, який проводив жорстоку антиукраїнську політику в галузі шкільництва. 19 жовтня 1926 року 19-річний Шухевич разом із Богданом Підгайним блискуче виконав поставлене завдання.

У 1930—1934 рр. Шухевича (псевдо «Дзвін») було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. 1930 року він був одним із керівників масових актів непокори — Саботажної акції, що охопила цілу Галичину.

18 червня арештовано Романа Шухевича і згодом, 6-7 липня, заслано доконцентраційного табору у Березі Картузькій без достатніх доказів вини .

З січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і російських окупантів. Після втечі з-під німецької варти він зв'язався з Проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру.

У травні Шухевич став членом Бюро Проводу ОУН, згодом — Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА.

У час німецької окупації і аж до 1947 року генерал Чупринка переховувався у лісах на Західній Україні. Зиму 1947-48-го він провів у Львові.

А 2 останні роки свого життя (1948-1950) Роман Шухевич жив у селі Білогорща (нині село приєднане до Львова). Там, у підпільній штаб-квартирі, відбувся його останній бій із енкаведистами. 5 березня 1950 року, захоплений ворогом зненацька, Тарас Чупринка пустив собі кулю у скроню… І навіть у смерті своїй він Нескорений…

Львівські СУМівці запрошують усіх охочих відвідати музей Романа Шухевича у Білогорщі.