Сорокового дня по Своїм воскресінні явився Icyc Христос апостолам в Єрусалимі i наказав їм, щоб не покидали Єрусалиму, доки не зішле їм з неба Святого Духа.
Потім вивів Апостолів до Витанії на Оливну гору i сказав до них: "По небагатьох днях ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, i будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самари и аж до краю землі". I сказавши це, Спаситель зняв Свої руки i, благословляючи Апостолів, відступив від них, піднявся iз землі и полинув до неба. Апостоли дивилися вгору за Христом, доки хмара не закрила Його.
Тоді явилися їм два Ангели i промовили: "Мужі галилейські Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Icyc, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо".
Апостоли поклонилися Христові i повернулися з великою радістю до Єрусалиму.
У стародавніх українців у дохристиянські часи Трійця означала пошанування Сонця, Зеленого дива, Води та Землі.
В народі свято називають ще Зелені Свята, Зелена Неділя.
У п'ятницю, до схід сонця, жінки йшли до лісу, збирали лікарські рослини. Вранці в суботу рвали квіти чебрецю, материнки, а також полин та лепеху, якими уквітчують оселі. Все це мало захистити родину i подвір'я від нечистої сили, мавок, русалок.
У неділю у церквах святять зілля. Після богослуження свяченою водою кроплять криниці.
На Зелені свята, як i на проводи, провідували померлих родичів, на кладовищах влаштовували панахиди и спільні поминальні трапези. Рештки глибокої старовини зберегли обряд завивання берези, троїцький обряд водіння куща. Головними компонентами останнього, згадуваного ще в літописах ХІІст., були церемонія прикрашення "куща" (дівчинки або дівчини) у рослинний наряд i обходи дворів із виконанням спеціальних вітальних пісень. Пісні мали характер закликання багатого врожаю.
