Веснянки

Минала зима, починалася зустріч весни. Ще подекуди лежав сніг, а природа починала пробуджуватися, дівчата збиралися і розпочинали обряд закликання весни.   Благослови, мати,   Весну закликати!   Весну закликати,   Зиму проводжати!   Зимоньку в возочку,   Літочко в човночку.

За народними уявленнями весну приносили пташки. Першими прилітали жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок.

  Чом ти, жайворонку, рано з вирію прилетів:
  Іще по горах сніженьки лежать,
  Іще по долинах криженьки стоять!

  Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,
  Ой, я тії криженьки ніжками потопчу!

Веснянка – це пісня яка закликала прихід весни. У веснянках, як і в колядках та щедрівках, звучать мотиви турботи про майбутній добробут, заклики та побажання, замовляння врожаю тощо:

  А де козаченько коня пас, (2)
  Там барвінок по пояс.
  А де Гануся ходила (2)
  Там рута й шавлія вродила.

Весняні пісні ще називалися гаївками, гагілками, ягілками, яголойками або маївками – залежно від місцевості.

Весна – гарний час пробудження природи. Тому молодь збиралася в лугах, біля річок, водили хороводи, проводили весняні ігри. До наших днів збереглися такі ігри, але в них грають переважно діти. Це і "Довга лоза", і "Котик та мишка", і "Подоляночка", які супроводжуються піснями.

Багато веснянок нині втратили свої обрядові функції, ставши просто ліричними піснями молоді.