1. Матеріал, що використовувався для пошиття одягу.
Якщо ви ознайомились з попередньою нашою розповіддю про народний одяг, то певно
зауважили, що для пошиття одягу використовувалися матеріали як домашнього, так і
фабричного виробництва.
Для традиційного одягу українці використовували рослинні волокна, вовну, шкури
тварин, стебла та кору рослин, дерево, метали.
В тих районах, де вирощували луб'яні культури (льон, коноплі), для ткацтва
використовували рослинне волокно. Це переважно відноситься до Полтавщини і
Чернігівщини. Ці культурні рослини збирали майже на кожному селянському городі.
Сировиною тваринного походження була вовна, в основному овеча. Із рослинного
волокна та з вовни отримували прядиво, з якого або відразу ж ткали (рідше в'язали чи
плели) окремі елементи одягу, або ж спочатку виготовляли тканину, з якої потім шили
одяг. Спеціально оброблене овече хутро використовували для зимового одягу, або ж
спочатку виготовляли для зимового одягу та чоловічих шапок, а шкіру свійських
тварин – для взуття. Дерево, лико, повсть уживалися значно менше. З лика плели
взуття. Зі стеблин рослин та повсті робили чоловічі головні убори. В окремих районах
Закарпаття взуття майстрували з дерева.
2. Натільний одяг
Сорочка є одним з найдавніших елементів убрання, виступаючи майже до початку ХХ ст..
єдиним видом натільного одягу на всій території України. Термін "сорочка" відомий не
лише в українців, а й в інших слов'янських народів.
Українська сорочка кінця ХІХ – початку ХХст мала велику кількість локальних
варіантів крою та орнаментації і відповідала чи одному, чи одразу кільком цільовим
призначенням. Це й колоритно оформлені святкові сорочки, і більш стримані пожнивні, і
повсякденні.
Чоловічі й жіночі сорочки, залежно від їх призначення, а також від заможності
сім'ї, шилися з полотна різної якості.
