Сьогодні ми з вами всядемося якнайзручніше в
нашому сумівському колі і поговоримо про тваринок, що
живуть на подвір'ї нашої бабусі Орисі.
Як тільки починається ранок і сонечко ледь-ледь
піднімає свої рученята–промінчики над землею, на
подвір'ї лунає "Ку-ку-рі-ку!".
Це – господар двору, гордовитий півник. Він прокидається
найпершим, зустрічає сонечко і дає знати, що час вставати
дідусеві з бабусею і всім мешканцям подвір'я.
Після ранкової побудки він поважним кроком обходить
куряче сімейство, перевіряючи чи всі прокинулися. Після
цього веде всіх на сніданок, шукати черв'ячків.
А слідом за ними, не поспішаючи,
перевалюючись зі сторони в сторону, мандрують до
водички качки з каченятами та гуси з гусенятами.
Поспішають до водички
Каченята вмити личка,
Поплавати, попірнати,
Лапки й крильця розім'яти.
До них гуси: "Ви куди?
Ми із вами до води!"
Песик вгору хвіст задер –
Пастушок він відтепер.
Ось і бабуся виходить з хати, тримаючи в руках відерце.
Вона йде до Ласуні по молоко.
Принесла усім смачного молочка корова:
Прудконогому бичку, щоби ріс здоровим,
Ще й Іванку, щоб завжди був міцний і дужий,
І Катрусі, щоб цвіли щічки, ніби ружі.
"М'яу!" – котик молочко з миски п'є-смакує.
Мишеняткам апетиту також не бракує.
А дідусь в цей час випустив у загорожу Свинку-маму і її
трьох синочків.
Три синочки є у свинки,
В них такі рожеві спинки,
Спритні рийки – всюди риють,
Навіть там, де і не сміють.
Свинка-мама розгнівилась:
Два синочки десь поділись,
Зникли раптом Квік й Ківік.
Ще й найменший Ківіквік
Утікти хотів від мами
Погуляти із братами.
Та застряг у загорожі,
Вилізти ніяк не може,
Учинив страшенний крик,
Кличе: "Квік, Ківік, Кі-ві-і-к!"
Що за ґвалт на подвір'ї? Це бабуся Орися свариться з
козликом, який пішов на город за капустою.
"Ти куди забравсь, рогатий? -
Вибігла бабуся з хати, -
У саду і біля річки –
Скрізь зелена є травичка.
Ти ж – у мене на городі
Заподіяв стільки шкоди!..."
А козел немов не чує –
Все капустою смакує
І не поспішав тікати...
Ну, й упертий же, рогатий!
Поки бабуся Орися сварилася з впертим козликом, дід
Іванко працював на пасіці.
Дякує дідусь бджілкам-трудівницям
За медок пахучий – взимку знадобиться.
Щоб здоровим бути і хвороб не знати,
Буде він медком внуків частувати.
Доглянувши і нагодувавши всіх мешканців подвір'я бабуся
взялася ліпити вареники, а дідусь – вирізувати дерев'яні
ложки, а Іванко і Катруся – малювати.
Ми з вами теж зараз будемо розмальовувати наших
героїв.
