Галява серед дерев, посередині в дуплі дерева поштова скринька з написом: "Листи до св. Миколая".

ДІТИ ідуть хороводом співаючи, кожне тримає листа:

Поспішаймо, поспішаймо
Із листами,
Бо вже їде святий з неба
Саночками?
Не забули ми листочки
Написати
Та й святого Миколая
Попрохати.

(Кидають по черзі листи у скриньку, приговорюючи)

ГАЛЯ:
Мені ляльку!

ПАВЛУСЬ:
Мені книжку!

ЮРЧИК:
"А для мене з ґуми мишку!"

ДАНКО:
"А мені коня швидкого,
Ще і шабельку до цього!"

ЛЕСЯ:
"А мені цукерок трішки,
Шоколадок і горішків,
Торбу пряників медових,
Круглобоких і здорових!"

ПАВЛУСЬ:
Чи, бува, не забагато?

ЛЕСЯ (вражено):
Та ж іде багате свято!

ІВАСЬ:
Я собачки хочу дуже,
А цукерки — це байдуже!

ПАВЛУСЬ:
Ну, швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти!
Скоро вже приїде в гай
Наш Святитель Миколай.

(Діти, повкидавши листи, відходять до зали між публіку)

(За хвилину з-за кущів виходять ВЕДМІДЬ, ВОВК, ЛИС і ЗАЄЦЬ).

ВОВК:
Гей, Бурмиле, чи ти чув,
Чи ти бачив, хто це був?

ВЕДМІДЬ:
Бачить — бачив, чути — чув,
Але що це — не збагнув!

ЛИС:
До святого Миколая
Діти тут листи вкидали.

ЗАЄЦЬ:
І уголос розказали
Все, чого собі бажають.

ВОВК:
Жаль, ой жаль, тяженький брате,
Що не вмієм ми писати!
(Замріяно)
Дуже — ах! — хотів би я
Хоч маленьке порося!..

ЗАЄЦЬ:
У, стидайся! У святого
Як проситимеш такого?
Краще побажай собі
Ось капустоньки хоч дві!

ВЕДМІДЬ:
Ну смішний ти,
Куцохвостий!
Та ж хіба коли Вовк постить?
Вовк — все вовком, а ось я
З'їв би меду горщик, два.

ЛИС:
Звісно, мед — це не найгірше,
Але курочку смачніше
Заїдати на обід —
Та про це просить не слід!
У святого Миколая
Я хоч масла попрохаю.

ВЕДМІДЬ:
Чути — здаля щось гуде!
Може, вже святий іде?

(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей, ЛЮБА й ЗЕНЯ).

ЛЮБА (голосно плаче)

ЗЕНЯ:
Ой не плач! Ой, почекай! Бачиш,
ось і лісу край!

ЛЮБА:
Є і скринька, Зеню мила,
Та... листочка я згубила!

(Знову плаче)

ЗЕНЯ:
Ну, не плач же, не ридай!
Та ж Святитель Миколай
Знає наші всі бажання,
Всі надії, сподівання!
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила
Певно, більше, ніж ми всі.
Ти цукерок не їси,
Шоколаду не купуєш,
Але гроші всі даруєш
Всім убогим діточкам,

ЛЮБА (втерла сльози, всміхнулася):
Ах ти, Зеню язиката,
Ти забула розказати,
Скільки ти дала грошей
Для убогих цих дітей!

ЗЕНЯ:
Годі, на хвальбу не час!
Чуєш? Хтось іде до нас!

ВОВК (виглядає з-за куща, тримаючи листа в зубах).
Я доріжкою ішов
І листок оцей знайшов.

ВЕДМІДЬ:
Це ж оця панянка мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку!

ВОВК (міцно тримає того листа)
О ні-ні! О ні! Я сам
Вже його святому дам!
Може, стане він добріший,
Дасть м'ясця мені радніше.

ВЕДМІДЬ (наслухує):
Швидко! Вовче, кинь листок!
О! вже чую скрип санок!

ВОВК (заперечує головою й лапами, обидва ховаються).

ЯНГОЛИ (входять хороводом, співаючи "Щедрика" і подзвонюючи дзвіночками).

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ (вибирає листи із скриньки, два янголики розкривають їх і подають йому, він їх по черзі прочитує і промовляє до зали):
Ну ось, діточки, до вас
Я прийшов у добрий час.
Знаю, ввечері молились,
Тата, маму поважали,
Рідну мову шанували,
Тож всім чемним діточкам
Подарунки я роздам.

ЯНГОЛИ (вносять подарунки).

ВОВК (виглядає і знов ховається).

ЯНГОЛ:
Гляньте тут, Всечесний Отче,
Щось цей Вовк сказати хоче.

ВОВК (підходить вклоняючись):
Ви простіть мені, що я...
Бо знайшов я тут листа
І не вкинув ще у скриньку...
(Кладе листа і швидко відходить).

ЯНГОЛ (розпечатує листа)
Ах, це та маленька Люба,
Що так пильно чистить зуби,
Точно в школу все вчащає
І все грошики складає
Для дітей, що там, на дворі
Терплять ще біду і горе.

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ (до Люби):
Я про тебе пам'ятаю,
Гарну лялечку тут маю.
(подає Любі подарунок).

ЯНГОЛ (до Зені):
І для тебе, і для всіх
Є дарунків повний міх!

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ:
Але спершу, янголята,
Обдаруйте всі звірята,
Що ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.

ЯНГОЛ:
Вовкові ось тут ковбаска —
Вовчику, бери, будь ласка!
Лисові — дві круглі шинки —
Це для тебе лакоминки!
А Ведмедеві, нівроку,
Бочка меду круглобока.
Зайку, ближче підійди-но —
Моркви тут тобі торбина!

ЗВІРІ по черзі підходять, одержують подарунки і, підстрибуючи з радості, зникають за лаштунками.

ЯНГОЛИ беруться за руки і, виходячи наперед, співають "О хто, хто Миколая любить".