Хто бачив майданчик, той бачив ті стіни
Що слухали пісню одного хлопчини.
Він склав її просто, як серце складало,
Співав її просто, як серце співало.

     Мамо, чи чуєш ти мене, мамо?
     Мамо, я хочу до тебе прийти.
     Мамо, я рвусь до тебе, мамо,
     Але не пускають колючі дроти.

Бараки, бараки, важкі домовини
Націлили дула у пісню хлопчини.
Чи бачиш, чи чуєш двадцятий мій віче
Як спалена пісня щовечора кличе:

     Люди, чи чуєте мене люди?
     Люди щасливо йдіть до мети.
     Люди, єднайтесь и борні люди,
     Щоб світ не скували колючі дроти.

Хто був той хлопчина, Василько чи Яник?
Хай скаже нам попіл, той сивий майданчик.
Ще й мить, ще секунда, лиш постріл лунає,
А хлопчик, вмираючи, тихо співає:

     Мамо...