Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!"
Постій постій, козаче,
Твоя дівчина плаче:
"Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!"
"Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни із славою
Вдома ожидай!"
"Не хочу я нікого,
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!"
Свиснув козак на коня:
"Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!"
