Завершенням календарної обрядовості є жнивний цикл та обжинкові обряди.
Чисто одягнені, причепурені господарі всією сім’єю виходили в “легкий день”, зажинали ниву. 
Господар брав у поле хліб, ставав на схід сонця, шанобливо скидав капелюха і благословлявся: 
“Дай, Боже, в добрий час, в доброму здоров’ї пожать та на той рік дождать!”
     
	Тут, як і в щедрівках, людина зверталася до сонця, якому поклонялися як творцеві врожаю. 
Зажинав ниву хтось легкий на руку, і традиційно на покуті ставили перший сніп. 
     
	Зажинаючи ниву, мати збирала першу жменю колосся. Брала туди жито, пшеницю, овес – 
що було на ниві. Робила квітку, перев’язувала її червоною стрічкою і ставила на покуті. Ця квітка 
називалася “коляда” і мала стояти аж до Різдва. А потім зерно вминали і сіяли з новим посівом. 
Це означало невмирущість, неперервність життя у природі.
     
	Праця під час жнив супроводжувалася піснями. В тих піснях прославляли ниву, величали 
господарів та женчиків, у яких серпики золотії, зверталися до сонця, жалували на тяжку працю.
     
	Жнива проводилися толокою, по закінченню господарі частували людей. А коли 
закінчували жати, то відбувався обряд – обжинки. Сюди входили різні магічні дії: завивання 
“бороди”, плетення вінка, орання ниви тощо.
     
	Брали парне число колосків (20-30), заламували на схід сонця, зерно висипали в 
розпушену землю. Саму “бороду” перев’язували червоною стрічкою, прикрашали квітами. Між 
колоссям ставили воду і клали хліб, приказуючи: “Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода!”, а потім 
качалися по ниві навколо “бороди”, випрошуючи назад свою силу:
     Нивко, нивко,
     Віддай мені силку!
     Я на тобі робила,
     Всю силку лишила!
     
Символічно орали, громадили, пололи, водили хороводи і співали навколо “бороди”.
     
	З останніх колосків жита сплітали вінок-символ сонця й одягали його на голову найкращій 
жінці. Її називали княгинею. Вона несла вінок на голові до села і вручала господареві. Коли женці 
заходили на подвір’я, їх урочисто зустрічали господарі. Княгиня одягала на голову господареві 
золотий вінок, а він мав викупити його. Після того господарі частували й обдаровували женців. 
     
Всі співали й раділи. 
| 
Матеріал підготувала подруга Неля Лавриненко
 |