2002 рік – це рік 160-ти річчя з дня народження і 90-річчя від дня смерті.
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі
Грінки, нинішнього Глобинського району Полтавської області.
М.Лисенко – український композитор, піаніст, диригент, суспільний
діяч. Засновник національної композиторської школи.
Музику почав вивчати з 5 років, спочатку під опікою матері. У
1852-1855 роках навчався в одному з Київських пансіонів, у 1855-1859 – у
Харківській гімназії. У 1859році поступив на природничий факультет
Харківського університету, через рік перейшов у Київський університет,
який і закінчив у 1865. Продовжував заняття з фортепіано: в Києві під
керівництвом А.Панчіні, в Харкові – М.Дмітрієва. Проводив велику
роботу зі збирання українських народних пісень, був одним з керівників
любительського студентського театру. В Києві Лисенко організував
студентський хор, що виконував в його обробці українські народні пісні. В
1865-67 був мировим посередником в Таращанському повіті Київської
губернії.
В 1867-69 вивчав композицію у Києві у Ф.Ріхтера і В.Папперіца та
фортепіано у Е.Вензеля і К.Рейнеке в Лейпцігській консерваторії. Тут
почав працю над великим циклом сольних і хорових творів. У 1868 році
з'явився перший значний музичний твір "Заповіт" (для соліста, хору і
фортепіано). "Музика до "Кобзаря" Т.Шевченка" (перша серія, 13
номерів, надрукована в Лейпцигу у 1868), опублікований 1 випуск
"Збірника українських пісень" ( 40 пісень) в обробці для голосу і
фортепіано.
3 1869 року Лисенко жив у Києві. Виступав в концертах Київського
відділення Російського Музичного Товариства, був членом його дирекції, викладав фортепіано в
музичній школі. Пізніше, не поділяючи поглядів більшості керівництва
Російського Музичного Товариства на роль і завдання мистецтва, Лисенко порвав з цією організацією.
В 1872 році Лисенко написав перший закінчений сценічний твір –
народну оперу "Чорноморці" (Лібрето М.П.Старицького, за
Я.Кухаренком). В 1873 році Лисенко створив оперу "Різдвяна ніч"( за
М.Гоголем, постановка у 1874 в Києві; друга редакція – у 1882 році) і
записав репертуар кобзаря Остапа Вересая, випустив реферат
"Характеристика музичних особливостей малоросійських дум і пісень, які
виконує кобзар Вересай". Ця робота поряд з іншими теоретичними
працями композитора ("Дума про Хмельницького і Барабаша", 1888; "Про
торбан і музику пісень Відверта", 1892; "Народні музичні інструменти на
Україні, 1894) відіграли велику роль у становленні і розвитку української
музичної фольклористики. Разом з українським фольклористом
О.Русовим Лисенко здійснив поїздку слов'янськими країнами, записав
сербські, хорватські, македонські народні пісні.
В 1874-76 роках Лисенко був в Петербурзі, удосконалював свою
майстерність під керівництвом М.А.Римського-Корсакова, познайомився з
М.П.Мусоргським, А.П.Бородіним, В.В.Стасовим. Під час перебування в
Петербурзі хор любителів під керівництвом композитора пропагував
українські і давньослов'янські народні пісні. Лисенко виступав як піаніст,
організовував концерти кобзаря О.Вересая.
В 1876р. Лисенко повернувся до Києва і продовжував цікаву творчу і
суспільну діяльність, збирав і обробляв народні пісні (опубліковано 7
випусків пісень для голоса з фортепіано, 12 хорових десятків, кілька
обрядових циклів, багато пісень) в 1883 з'явилася опера "Утоплениця" за
М.Гоголем, в 1888 – дитяча опера "Коза-дереза", в 1889 – один з
найпопулярніших творів композитора – опера "Наталка Полтавка" (текст
І.Котляревського). У 80-90-х Лисенко працював над найбільшим своїм
твором – народно-музичною драмою "Тарас Бульба", що відтворила в
яскравих художніх образах картини боротьби українського народу проти
загарбників. Для дітей написані опери "Пан Коцький", 1891, "Зима і
весна", 1892. Важливе місце в українській музиці зайняла опера
"Енеїда", 1910. Останній великий твір – одноактна лірико-фантастична
опера "Ноктюрн".
Лисенко – один з визначних інтерпретаторів "Кобзаря" Т.Шевченка в
музиці. На тексти поета створив більше 80 творів – пісні, романси,
ансамблі, хори, хорові поеми, кантати (поема "Янус", кантати " Б'ють
пороги", "Радуйся, ниво неполитая", "На вічну пам'ять Котляревському").
Лисенко писав також вокальні твори на слова І.Франка, Лесі Українки,
М.Старицького, О.Олеся, С.Руданського, М.Вороного, Г.Гейне, А.Міцкевича.
Лисенко – засновник ряду інструментальних жанрів української музики,
автор симфонії, квартету і струнного тріо. Дуже великою є фортепіанна
спадщина композитора (більше 50 творів). До найкращих творів,
відзначених самобутніми рисами національного інструментального
стилю, відносяться дві рапсодії, "Українська сюїта" (у формі старовинних
танців), 2 концертних полонези, соната, "Героїчне скерцо".
Композитор організовував поїздки з хором містами України у 1893, 1897, 1899, 1902, які сприяли
розвиткові любительського хорового співу. В 1904 році з ініціативи
Лисенка була відкрита в Києві музично-драматична школа (з 1918 року
музично-драматичний інститут ім. М.Лисенка). У 1905 році Лисенко
очолював музичне товариство "Боян". В 1908 заснував і очолював
"Український клуб".
Обробляючи народні пісні Лисенко не робив це примітивно, як те
робилося до нього, а спробував знайти в них суть музичного еґо
українців. Він перший спробував зробити класифікацію українських
народних пісень, розвинути в них гармонію.
Микола Лисенко помер у Києві 24 жовтня 1912 року.
|
Матеріал підготувала подруга Леся Скорик (Дніпропетровський осередок)
|
