Київський оперний театр

Історія Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка бере свій початок від 1805 року. Саме тоді в центрі міста виросла великих розмірів дерев'яна споруда, розрахована на 500 глядацьких місць. Пізніше, в 1856 році, за проектом архітектора Штрома був побудований новий, вже цегляний театр, вдвічі більший ніж попередній, що дозволяє влаштовувати для публіки пишні "італійські сезони", на які запрошували всесвітньо відомі зірки оперної сцени.

Перша подія в театральному житті Київа стала опера Глінки "Руслан і Людмила", та "Різдвяна ніч" Лисенка.

Четвертого лютого 1896 року в театрі неочікувано сталася пожежа, і до вечора на місці улюбленого театру залишилися обгорівші стіни.

Від 1898 до 1901 року велась робота по побудові нового театру. Проект розпрацював архітектор Шретер. Будова збереглася до наших днів, але після багаторазових реконструкцій дещо змінила свій початковий вигляд. На початку століття враженя від побудови театру було переважно негативне, і кияни прозвали його "незграбною черепахою, сидячою на площі". Над головним входом розміщений скульптурний герб Києва із зображенням архистратига Михаїла. Метрополит Київський і Галицький Феогност заявив міській думі, що зображення святого на фронтоні "такого сумнівного, з точки зору православ'я, місця, як театр", недоречно. Міська управа наказала зняти герб, і архангела замінили фігурами двома геральдичними левами, які й до сих пір тримають лапами ліру.

Київський театр опери та балету розрахований на 1400 місць. Його глядацький зал має 5 ярусів: довжиною - 25м, шириною 21м і висотою - 19 метрів.