В Україні з давніх-давен криниці
були громадськими. Їх будували, як
правило, на перехресті вулиць спеціалісти – копачі ( у селі таких людей було
один-два).
Основна конструктивна частина криниці – це кругоподібна шахта
діаметром від 0,8 до 1,2 м. На Україні глибина її сягає від 2-х до 18-ти
метрів. Це залежить від рівня підземних ґрунтових вод. Підземну частину
криниці донедавна мурували, в основному, з сірого або попелястого каміння
і укріплювали товстими дубовими дошками. Тепер криниці будують з круглих
бетонних блоків (діаметром 0,9 м). Раніше у верхній частині криниці
ставили кадуб (товсту колоду з вирубаним жолобом), а тепер – бетонний
оголовок. Висота оголовка біля 0,9 м, саме така висота найзручніша для
знесення відра із цямрини. На оголовок з обох боків кріпилися металеві
держаки, які призначені для утримання дерев'яного валу із корбою (в
глибоких криницях подекуди було і по дві корби). Відро (колись дерев'яне, а
тепер металеве) кріпилося до валка ланцюгом або тросом. Вал, як правило,
мав нахил в бік корби для кращого накручування на нього ланцюга або
троса. Навколо криниці влаштовувалася кам'яна або бетонна підмостка з
ухилом для стоку води.
Верхня частина криниці обрамлювалася, як правило, покрівлею
(дашком). Конструкції дашків були різноманітними щодо художніх елементів.
І в одному селі кожен криничний дашок мав деякі конструктивні відмінності,
що вражали неповторністю фантазії.
До початку ХХ ст. в Україні поширені криниці із журавлем. Журавель
складався із дерев'яного стовпа з вилами, в які укріплювалася жердина –
власне журавель. У підземку журавля влаштовувався дерев'яний брусок
або камінь. До вершини журавля кріпився ключ з ланцюгом або гачком для
підвішування відра.
Тепер у нашому селі криниця є майже у кожному дворі. Вона
розміщується у зручному для господарства місці. Сторожили розповідають,
що у давнину криниці копали до літнього свята Івана Купайла. У першій
криничній воді дівчата обмивали вінки, а парубки обливали дівчат цією
водою.
Біля криниць у свята люди різного віку збиралися на посиденьки.
Звідси, напоївши коней, козаки їхали в похід. Тут лунали пісні
кобзарів та лірників.
У народній уяві криниці символізують батьківщину, родинну домівку,
пам'ять роду.
