CYMnet Logo CYMnet Banner
News/Home
About CYM
Archives
Help
Other CYM Sites
For Sumivtsi Only

До Сторінки Виховника...

Устим Кармелюк

На початку 19 ст. значно погіршилося становище селян. Посилювалося закріпачення селян, вони втратили свої права, і перетворились фактично на власність дідича (пана). Це все викликало спротив селян, тому у першій половині 19 ст. дуже поширеними були заколоти, а також організовані повстання, які могли тривати кілька десятків років. Однією з легендарних постатей такої боротьби був Устим Кармелюк.

Устим Кармелюк народився 27 лютого 1787 року в с. Головчинці (тепер Кармалюкове) на Поділлі. Народився він у сім'ї кріпака, отож і сам був кріпаком. За якусь провину його було віддано у солдати. Це була досить поширена і одна з найтяжчих форм покарання. Служба в армії тривала 25 років у важких умовах і мало хто міг витримати такий довгий час. Проте Кармелюк втік з уланського полку, а на початку 1813 року він повернувся до рідних місць. Згодом ним було організовано повстанський загін, який нападав на панські садиби і маєтки. Загалом було здіснено близько 1000 нападів.

Зібрав собі славних хлопців, –
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто їде, чи хто йде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей –
Треба йому дати!
"За Сибіром сонце сходить" (народна пісня)

Прославився Кармелюк і тим, що був невловимим. Впродовж 1814-1830 його кілька разів арештовували, раз навіть засудили до смертної кари, але він завжди виривався з неволі. Його три рази засилали в Сибір на каторгу, проте він втікав звідти, повертався на Поділля і з своїм загоном продовжував боротьбу. Та одного дня фортуна зрадила легендарного ватажка. В ніч з 9 на 10 жовтня 1835 року Кармелюк потрапив у засідку, де був вбитий, а його спільники пізніше були притягнені до суду. У народній творчості Устим Кармелюк оспіваний як месник за кривди народу, як легендарний ватажок.

Зовуть мене робійником,
Кажуть – розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив
Бо й сам душу маю.
З багатого хоч я й візьму –
Убогому даю.
Отак, гроші поділивши,
Я гріхів не маю.

Судять мене вдень і вночі,
Повсяку годину,
Ніде мені подітися,
Я од журби гину.
"За Сибіром сонце сходить" (народна пісня)


Матеріал підготувала подруга Ярина Кочеркевич, Львівський осередок

Новини | Про СУМ | Архів | Довідник | СУМівські Cайти |
Електронна Пошта | Сторінка Виховників | Крилаті |
Легальне | Приватна інформація | Пишіть нам

Copyright © 1999-2024 Спілка Української Молоді. Всі права застережено.