На початку 19 ст. значно погіршилося становище селян.
Посилювалося закріпачення селян, вони втратили свої права, і
перетворились фактично на власність дідича (пана). Це все
викликало спротив селян, тому у першій половині 19 ст. дуже
поширеними були заколоти, а також організовані повстання, які
могли тривати кілька десятків років. Однією з легендарних постатей
такої боротьби був Устим Кармелюк.
Устим Кармелюк народився 27 лютого 1787 року в с. Головчинці
(тепер Кармалюкове) на Поділлі. Народився він у сім'ї кріпака, отож
і сам був кріпаком. За якусь провину його було віддано у солдати.
Це була досить поширена і одна з найтяжчих форм покарання.
Служба в армії тривала 25 років у важких умовах і мало хто міг
витримати такий довгий час. Проте Кармелюк втік з уланського
полку, а на початку 1813 року він повернувся до рідних місць.
Згодом ним було організовано повстанський загін, який
нападав на панські садиби і маєтки. Загалом було здіснено близько 1000
нападів.
Зібрав собі славних хлопців, –
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Чи хто їде, чи хто йде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей –
Треба йому дати!
"За Сибіром сонце сходить" (народна пісня)
Прославився Кармелюк і тим, що був невловимим. Впродовж 1814-1830 його кілька разів арештовували, раз навіть засудили до смертної
кари, але він завжди виривався з неволі. Його три рази засилали в
Сибір на каторгу, проте він втікав звідти, повертався на Поділля і з своїм загоном
продовжував боротьбу. Та одного дня фортуна
зрадила легендарного ватажка. В ніч з 9 на 10 жовтня 1835 року
Кармелюк потрапив у засідку, де був вбитий, а його спільники пізніше були
притягнені до суду. У народній творчості Устим Кармелюк
оспіваний як месник за кривди народу, як легендарний ватажок.
Зовуть мене робійником,
Кажуть – розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив
Бо й сам душу маю.
З багатого хоч я й візьму –
Убогому даю.
Отак, гроші поділивши,
Я гріхів не маю.
Судять мене вдень і вночі,
Повсяку годину,
Ніде мені подітися,
Я од журби гину.
"За Сибіром сонце сходить" (народна пісня)
Матеріал підготувала подруга Ярина Кочеркевич, Львівський осередок
|