Князь Святослав залишив трьох синів: Ярополка, Олега і Володимира. Князем у Києві і на цілу Україну захотів стати Ярополк. Він побив молодшого брата Олега, який княжив у Овручі, а тоді Володимир, який сидів у Новгороді, рушив на північ за море до варягів і просив у них помочі. Варяги дали йому поміч, і він побив Ярополка та в 980 році став київським князем.

Україні він прислужився настільки, що за його часів та ще потім, за його сина, Ярослава Мудрого, Україна була найсильнішою державою за всі часи свого існу­вання.

Як же він зміцнив українську державу?

Насамперед, зібрав він усі українські землі під свою руку і вся Україна мала тільки йому коритися. Він також повідбирав українські землі від ворожих сусідів, які ті землі раніше завоювали. Наприклад, на заході прилучив Червенські та й інші городи *, від литовців узяв Побужжя (землі над Бугом), а також прилучив до своєї держави українську землю за Карпатами.

Злучивши так усі українські землі в одне ціле, князь Володимир забезпечив їх від ворогів. Одних ворогів переміг, а з іншими помирився, так, щоб Україна мала спокій. Він жив у згоді з сусідніми народами й державами, як от з поляками, греками, болгарами, чехами й мадярами. Клопіт мав тільки з печенігами, які раз-у-раз нападали на українські землі від сходу і нищили села й міста. З ними зводив Володимир численні бої. Про бої є різні оповідання, а одне описує таку битву.

Раз печеніги підійшли під самий Київ, і проти них вийшов Володимир з військом. А тоді вождь печенігів промовив до нього так: «Не проливаймо крові наших воїнів, але виберім зі своїх військ по одному силачеві: я одного і ти одного, і нехай вони стануть до дво­бою. Як твій мого поборе, то ми заберемося з України, а коли мій поб'є твого — тоді ми вас будемо три роки воювати».

Зажурився Володимир, чи знайде у своїм війську такого силача, щоб поборов страшного печеніга. Аж зголосився Кирило Кожум'яка, який шкіри виправляв, і сказав, що буде боротися з печенігом. І зійшовся Кирило той з печенігом. Печеніг був страшенно високий і грубезний, а наш Кирило маленький, тож Володимир боявся,  що не  поборе  він  печеніга.  Але як  Кирило зловив печеніга у свої руки, то в того лише кістки хряснули — такий Кожум'яка сильний був! Коли Ки­рило переміг велетня, тоді печеніги повтікали у степ:». і вже Володимир мав з ними спокій.

Забезпечивши українську державу від зовнішніх ворогів, Володимир почав скріплювати її і зсередини. Щоб здобути собі вірність і любов народу, Володимир не владарював сам-один, але прикликав на пораду старих мудрих людей, вибраних з волі народу. Він часто запрошував багато народу до себе в гостину; спомагав бідних, старців і калік, помагав сиротам і вдовам. То не диво, що всі називали його ласкавим батечком і «Сонечком Ясним».

Та найважливіше, що він зробив для України, було те, що сам прийняв християнську віру й охрестив увесь народ. Тоді найкращою і найкультурнішою дер­жавою у світі була Візантія зі столицею Царгоро-дом (нині Константинополь або Стамбул). Це була християнська держава, а Русь-Україна була тоді ще поганська.

Тож, щоби перейняти від своїх сусідів греків з Візан­тії ту культуру й освіту, що була вкрай необхідна для розвитку народу — князь Володимир прийняв і хри­стиянську віру. З Візантією єднав Володимира вже раніше тісний союз, бо він був одружений з сестрою візантійського імператора, Анною, яка була христи­янкою.

У 988 році, влітку, він запросив на Україну гре­цького митрополита і священиків, і вони почали хрес­тити народ, найперше в Києві, а потім у цілій державі. Людей хрещено в ріці (в Києві у Дніпрі). Матері три­мали дітей на руках. Кого охрестили, тому давали хрестик на шию. Всіх поганських ідолів (божків) казав Володимир потопити в Дніпрі. Від того часу, як Україна стала християнською, почала ширитися в нас наука й освіта. Від того часу почали учені монахи писати ук­раїнську історію, і тому ми про Володимира знаємо вже багато більше, як про давніх князів — Олега, Ігоря й Святослава, бо за них ще й письменних людей майже не було на Україні, отже хто міг записувати те, що діялося?

За часів Володимира і Ярослава Мудрого жив у Києві учений монах Нестор, який списав у великій книзі все те, що відбувалося на Україні від найдавніших часів аж до часів князя Ярослава. Ця книга зветься “Несторів літопис”. По Несторові було ще кілька літописців із пізніших.
Упорядкувавши так цілу державу, Володимир пона-становлював по різних городах (містах) своїх синів, а сам сидів у Києві і правив цілою державою. Він за­снував інші нові міста, серед них — Володимир на Волині. Побудував князь також багато церков, як у Києві, так і по інших містах. Найкращою була Десятин­на церква в Києві, звана так тому, що кдязь давав на неї десяту чаетину зі своїх прибутків.