Павло Чубинський

      Є в Києві священна адреса, яку повинен знати кожен українець,- вулиця Велика Васильківська. 106, де колись під номером 122 стояв будинок купця Лазарєва, в якому жив український поет, етнограф і фольклорист Павло Чубинський і в вересні 1862 року написав слова пісні «Ще не вмерла України І слава, і воля». Сталося це, як згадує земляк і побратим поета Леонід Білецький, так: «На одній із вечірок громадян із сербами в тому домі, де квартирував і Павло Платонович, співали хорову сербську пісню... Чубинському дуже сподобалася ця пісня. Він раптом зник, а згодом вийшов зі своєї кімнати з написаною ним піснею «Ще не вмерла України і слава, і воля» на мотив сербської пісні. Тут же під орудою Павла Платоновича хор розучив цю нову пісню в спільному піднесенні, і вона пішла добре».

      А через рік у далекому галицькому селі Млини коло давнього українського міста Перемишля (тепер на території Польщі) композитор о. Михайло Вербицький написав музику на слова Чубинського. І злинула ця горда пісня на крилах величної мелодії, і об'єднала українців єдиною священною метою.

      Чубинський Павло Платонович народився 15(27) січня 1839 року в містечку Борисполі. Закінчив 2-гу київську гімназію та університет у Петербурзі. Там зблизився з Т. Шевченком. Після університету їде в Україну й працює у київському приватному пансіоні та в українській недільній школі, збирає фольклорні й етнографічні матеріали, бере участь у діяльності Київської Громади. Та 4 листопада 1862 року за створення «возмутітєльной пєсні» «Ще не вмерла...» його засилають до Архангельської губернії. Але й у чужому краї вчений розгортає значну наукову роботу. Коли ж повертається із заслання, то очолює велику експедицію по Україні. Матеріали її видає в семи томах (дев'яти книгах): «Праці етнографічно-статистичної експедиції...». Створює Південно-західний (тобто Український) Відділ Російського Географічного Товариства, по суті першу наукову установу в Києві.

      В історію України П. Чубинський ввійшов як видатний учений, самобутній поет і великий патріот. Помер він 14 (26) січня 1884 р. Поховали його в рідному містечку на Книшевому цвинтарі.

      6 березня 2003 року Верховна Рада України повернулась до історичного тексту Чубинського й затвердила його як Державний Гімн. Так національний славень Чубинського — Вербицького об'єднав усю Україну.