Наші мандри
Мандрівки, задум яких виникає спонтанно, а реалізація
відбувається незадовго по ньому, завжди особливі. Так, роздумуючи якось
вголос, куди б це помандрувати, виникла геніально проста ідея –
«А чому б нам не поїхати до Львова?» так, 8-го березня, коли всі
(чи майже всі) жінки та дівчата святкували своє свято, ми гуляли
вуличками древнього Львова.
Починалося все як завжди – з вокзалу, а точніше, ранкової здибанки
біля нього. Нас було всього троє (Таня, Люда та я) – ніби й мало для
повноцінної мандрівки, але ми цим не переймалися. А потім була
переповнена електричка (субота, як-не-як), а в дорозі – плетіння
файничок, традиційне вже безкінечне «якби…» і не зовсім традиційна
поезія – усі – усі взяли книжки з віршами, не домовляючись про це
наперед, і люди, що дослухалися до читання наших віршів…
Вокзал. І відразу – початок нашої прогулянки. Вирушаючи у мандрівку,
ми знали, що у Львові орієнтуємось не дуже добре, тому покладали надії
на вказівники на вулицях і щиро вірили, що якщо за народною приказкою
«язик до Києва доведе», то в місті Лева не дасть нам заблукати.
Власне, навмання тиняючись вуличками міста і наугад вибираючи одну з
вулиць на перехресті, завжди вдалося потрапляти, куди потрібно
(та це й не важко – мало не на кожному кроці у Львові можна здибати
якусь цікавинку).
Гадаю, не слід вдаватися до опису і перелічення побаченого нами –
досить сказати, що практично всі найвідоміші пам'ятники Львова ми
побачили. Та, звісно, ними не обмежувалися – бачили і «парад наречених»
у центрі міста (особливо ефектними були дівчата у весільних сукнях на
байках), і пили чай у якомусь, даруйте за таке слово, ґенделику,
де було всього чотири столики та, окрім нас, лише двоє відвідувачів
 , і купували дуже
кльові вишиті стрічки (в Тернополі таких не знайдеш),
і мокли під дощем, який падав безперестанку, а закінчився, коли ми сіли
в електричку. А ще традиційно ми переплутали колії і ледве не
запізнилися на електричку. З Львова до Тернополя ми привезли не тільки
листівки і стрічки, а бажання поїхати ще раз (а потім ще раз, і ще –
тобто багато разів
 ),
купу яскравих вражень і гарний настрій.
п. Віка Коляда
|
