Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були добрими і злими, тільки про них говорили: шкідливі і корисні.

Я розповім вам сьогодні про двох різних мікробів. Одного звали Кефірчик, і працював він на молокозаводі. Він був щирим, привітним, лагідним. А що вже працьовитим, то й не сказати! День і ніч клопочеться: з молока кефіру наробить для дітей, із вершків сметани наготує, йогурти різноманітні робити вміє, сирочки! Та все акуратно робить, примовляючи: „На здоров’я, люди, на здоров’я!”

Другого мікроба звали Дезик, а звали його так тому, що він був рідним братом хвороби дизентерії. Цей був сварливий, завжди сердитий та роздратований, ледачий і нечупара. Завжди бурчить, завжди чимось незадоволений, і все йому хочеться якесь паскудство зробити.

Всі Кефірчика хвалять та в гості запрошують, а Дезика лають та проганяють. Розгнівався Дезик на людей: „Ну я вам влаштую! Я вам покажу який цей Кефірчик корисний.” Та й побіг у молочний магазин, а туди саме й кефір, і сметану, і сирочки солодкі завезли – всього допоміг Кефірчик на молокозаводі наготувати. Сидить Дезик чекає. Коли це жінка з дівчинкою Олею заходить. А дівчинка – чемна та слухняна: поки мама продукти купує, спокійно чекає, бабусі якійсь сумку допомогла потримати. „О ні, - думає Дезик, - надто вона вихована, нічого не вдасться.”

Коли це вже інша жінка, з хлопчиком Андрійком заходить. А хлопчик той на всі боки крутиться, в мами то одне, то інше вимагає, голосно кричить, вередує, руками все підряд хапає: то візок із порожніми пляшками покатав, то в контейнери позаглядав. „Ось цьому я і влаштую неприємність,” – зрадів Дезик та стриб Андрійкові на руки. А той і не помітив навіть, так додому мікроба і приніс. А вдома тільки в кімнату зайшов, уже сирок вхопив і обгортку знімає. Мама синочка просить руки вимити, а він і слухати не хоче. Дезику ж тільки цього і треба: із рук немитих на сирок перебрався. А на вечір в Андрія температура піднялася, живіт розболівся, навіть лікаря довелося викликати. Думав Дезик, що лікар приїде та мікроба Кефірчика сварити буде, а він лише прийшов, строго так Андрійка запитує: „А чи ти, Андрію, завжди руки перед їжею миєш?” Засоромився Андрійко, та все ж правду розповів. „Отож-бо й воно! – каже лікар, - десь мікроба шкідливого підчепив. А хвороба твоя називається „хворобою немитих рук”. Цілий тиждень ліками та уколами Дезика проганяли, а що вже Андрійко натерпівся – то й не сказати, а проте для себе вирішив: „Ніколи не їстиму брудними руками. Більше не стану жертвою шкідливого мікроба!”