Оповідання та Казки  |  Вірші  |  Крилаті Усмішки

За лиманом море грає
Анатолій Качан

За лиманом море грає,
Хвиля хвилю доганяє:
Наступає їй на п’яти –
І не може наздогнати.
З неба чайки білокрилі
З криком падають на хвилі
І хапають, мов пір’їнку,
На льоту із хвиль рибинку.

Ген у морі яхта біла
Ловить вітер у вітрила.
А на кручі біля хати
Дві тополі височенні
Хочуть вітер упіймати
В паруси свої зелені.

А з полів на косогорі,
З володінь перепелиці
Линуть-котяться до моря
Хвилі ярої пшениці.
Десь отам на виднокрузі,
Коли дмуть вітри південні,
Зустрічаються, мов друзі,
Хвилі сині і зелені.

Море грає, поле грає,
Хвиля хвилю доганяє:
Наступає їй на п’яти –
І не може наздогнати.

 

Летюча квітка
Загадка-безконечниця

На квітку квітка сіла,
Знялась - і полетіла!
Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала,
Як дорогу прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася -
І знову полетіла!

Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала
І знову, як прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася -
І знову полетіла!
Я квітку наздогнала,
За крильця упіймала...
         І так далі,
             доки не надокучить.
     (Метелик)

 

До синього моря

Піднявши на щоглі вітрило нове,
До синього моря хмарина пливе.
На свіжому сіні лежу я в лугах
І заздрю хмарині в ясних небесах:
Хмарино, хмарино, я теж би хотів
Побачити море хоч раз у житті...

Як жаль, що над морем вже стільки років
Без мене моргають вогні маяків.
    Як жаль, що до моря усі ці роки
    Без мене несли свої води річки.
    Без мене впадають у море й тепер
    І тихий Дунай, і Дніпро, Дністер.
    Без мене до моря і вдень, і вночі
    Летять восени журавлині ключі.
    Без мене, без мене, без мене туди
    Пливуть кораблі та біжать поїзди.

Я радий, хмарино, що зможеш хоч ти
Під білим вітрилом до моря дійти,
Скупатись у морі, умити сади,
Набрати з лиману м’якої води.

У цій дивовижній мандрівці-плавбі
Попутного вітру бажаю тобі.
А будеш в Одесі, про мене згадай
І Чорному морю привіт передай.
Нехай на причалі чекає мене,
Коли воно сяйвом нічним спалахне.

 

Суперечка
Анжела Левченко

Цілий день наш кіт Васько
дме сердито щоки,
бо кудлатий пес Бровко
додає мороки.
Бач-но, хитрий він який,
Заявляє-гавка:
- Я, - мовляв, - тут головний,
Я – господар! Крапка!
Вірно стільки літ служу,
Дім оберігаю,
І відверто всім скажу,
Тут повагу маю.
А із тебе який толк?
Спиш лиш на відсонні?
Я ж в дворі, немов дзвінок,
Не ввійдуть сторонні.
-Мур-мур-няв, - промовив кіт, -
Теж мені робота.
Дурно гавкать цілий день,
дарма дерти рота.
Нашу хату вже давно
Обминають миші,
Я працюю, мов шпигун,
В цілковитій тиші.
І ніякий хижий птах,
А чи кіт хитренький
ще не вирвався ніяк
з кігтів цих гостреньких.

Помирила їх умить
Маленька Тетянка
Влила в мисочку обом
Смачної сметанки.
Дала кісточку Бровку,
Васькові рибинку.
- Ви ж мої помічники! –
Погладила спинки.
І сказав Бровко Ваську:
- Нащо нам сваритись?
Головні тут ми удвох,
Треба з цим змиритись!

 

Чемна казка
Оксана Лущевська

- Мамо, читай, кажу, швидко, швидко читай оцю казку!
- Любий, де слово чарівне?!
- Слово – чарівне?..
- Будь ласка!
- Мамо, кажу тобі вкотре – швидко читай оцю казку!

- …Невеличка чемна казка про загублене БУДЬ ЛАСКА:

    Слово «Будь Ласка» сиділо самотньо,
    край жабеняток – в рясці й болоті,
    мало замурзані носик і щічки,
    плакало часто – одне біля річки.
    Дуже незручно себе почувало,
    рідних не мало, та й друзів не мало.

    Якось воно пожалілося білці:
    «Тут я живу, мов не в своїй тарілці!!!»
    Білка, як завжди, кудись поспішала
    хвостом метельнула і швидко додала:
    «Самотнє ти слово, самотнє – безсиле!
    Чи знаєш? Дівчатко тебе загубило…
    Нечемне дівчатко край річки гуляло
    кричало, сварилося, щось вимагало.
    І загубило, отут - у болоті
    з тої хвилини ти, бачиш, самотнє!
    Йди до людей! Не сиди тут даремно!
    Дівча пожалій, бо ж до болю нечемне:
    все вередує, дає всім накази,
    де там прохання – суцільні образи!
    Йди поспішай, ну ж, будь ласка, будь ласка,
    Нечемні Оленка, Василько, Тарасик …
    Тобі не повинно бути байдуже –
    ти слово чарівне – чарівне ще й дуже!»

    Наше БУДЬ ЛАСКА дуже зраділо
    щічки умило, взялося за діло.
    Шлях до дітей пані білка вказала,
    хвостом метельнула та й геть поскакала.
    Ну а БУДЬ ЛАСКА пішло до Іванка,
    Сергійка, Назара, Олесі, Тетянки…

    Ну що ж, любий сину, проси і ще казку!
    Проте, не забудь про чарівне БУДЬ ЛАСКА!
    І ще пам’ятай, що дуже приємно
    Слухати того, хто, хлопчику, чемний!

- Мамо, читай – ну, читай мені казку,
будь ласка, будь ласка, прошу, будь ласка!

 


Останні числа:

 

 
Copyright © Спілка Української Молоді, 2007-2024; Пишіть нам!
З нами товаришують:
cym.org - Спілка Української Молоді   kazka.in.ua - Українська казка   Наші дітки   Мамабум Музей книги і друкарства України
  Хутір Савки - етнографічний музей    Ути-пути! Киевский семейный портал: все для детей и родителей! Pelican-shop.com.ua BABIK журнал «Пространство и Время»