Цього року літо виявилося теплим і лагідним. База “Сокіл”, тільки-но переживши галасливий вишкільний табір виховників і впорядників, залилася сміхом і щебетом юнацтва. З’їхалося воно з різних куточків України - з Донеччини, Чернігівщини, Тернопільщини, Львівщини, Івано-Франківщини, Запоріжжя, Черкащини й Київщини.

Сумівське таборування почалося зі збірки відкриття і сумівської ватри, а продовжувалося протягом двох тижнів, що складалися з гутірок і практичних занять, конкурсів і спортивних змагань, цікавих зустрічей і мандрівок.

Табори - це підсумок річної праці осередку. Саме за таким принципом і була складена таборова програма. Виховники нагадали таборовикам про події з історії, з якими пов'язані виховні теми цьогорічного табору – Акт 30 червня 1941 року, вибух Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року, прийняття Конституції України 28 червня 1996 року та життєвий шлях Лесі Українки. Все юнацтво готувалося до різних конкурсів та ігор, де їм необхідно було показати всю свою обізнаність як в історії України, так і в літературі, народознавстві, сумознавстві, теренознавстві.

Після обіду відбувалися практичні заняття за бажанням. Одні мали можливість працювати з бісером, папером, пластиліном, інші вишивати, танцювати. Разом з юнацтвом на практичні заняття з великим задоволенням ходили виховники та впорядники. Табір жив як одна велика сім’я.

Неможливо не згадати про мандрівку до Кременця та Почаєва. Одного дня до нашого табору приїхало чотири великих автобуси, якими вся наша велика сумівська ватага зі співом рушила в дорогу. Всі разом ми доїхали до Кременця і піднялися до Кременецького замку. Там молодше юнацтво мало гутірки про козацтво та теренову гру “Козаки й татари”, а старше юнацтво вирушило до Почаєва. Теренова гра була не тільки під час мандрівки, проходила вона і в таборі. Добрим прикриттям для команд був ліс, що стояв навколо табору. Окрім того ми мали змагання дівочого футболу та домбайського волейболу, де м’яч перекидається через сітку і ловиться з допомогою ковдри. Одним словом веселим та цікавим було наше сумівське таборування. Але все, що починається, колись мусить закінчитися. Отож закінчився наш табір, як завжди, сльозами – сльозами прощань. А попереду рік праці в осередках, зустрічі під час юнацьких сходин та провідницьких семінарів, Здвигів і знову табір!